братчик

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. член товариства, компанії; товариш ◆ — Нащо ж ти п'єш, сину? Слухай отих брат­чиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. Панас Мирний
  2. член братства (в 1 знач.) ◆ Писав він [І. Вишенський] до простих письменних людей, міських та сіль­ських священиків і братчиків Франко
    1. член козацької Січі; січовик ◆ — А де ж твої братчи­ки, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очере­том? Коцюбинський
  3. істор. заможний ремісник, повноправний член це­ху ◆ Ремісники [на Україні в XVIII ст.] об'єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повно­правними членами цехів, так званими братчиками
  4. діал. братик ◆ Боками попри дорогу біжуть [бі­жать] її дві менші сестрички і братчик Черемшина

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]