Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бугоро́к	бугорки́
Р.	бугорка́	бугоркі́в
Д.	бугорко́ві бугорку́	бугорка́м
З.	бугоро́к	бугорки́
Ор.	бугорко́м	бугорка́ми
М.	бугорко́ві бугорку́	бугорка́х
Кл.	бугорку́*	бугорки́*

бу-го-ро́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бугор-; суфікс: -ок.

Вимова

МФА : [bʊɦɔˈrɔk] (одн.), [bʊɦɔrˈkɪ] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості

Значення

рідк. зменшливе до бугор ◆ Ось уже довга тінь від очерету протяглася вподовж озера, добирається до бугорка, де грають хлопці Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від буго́р «пагорб», буге́р Л, 6угі́р Ж «тс.», бугорчатка (заст.) «туберкульоз», бугра́стий Я, бугри́стий, бугрува́тий; — рос. білор. буго́р, бугоры́нне «нагромадження, купа», буго́рыць «будувати, зводити абияк»; — psl. *bugъrъ; — мабуть, споріднене з лат. baũgurs «горб, пагорок», buguraĩns «горбкуватий», bauga «поплавець на рибальській сітці», budzis «гуля, жовно», а також санскр. bhugriáḥ «гнутий», н.-нім. biegen «гнути», готська biugan «тс.», від праіндоєвр. *bheug(h)- «гнути»; сумнівне пов’язання з укр. бга́ти, рос. бга́ть (Ильинский РФВ 62, 258; Шанский ЗСРЯ І 2, 209) або гора́ (Mikl. EW 73), а також етимологічне виведення з чаг. bogri «кривий, зігнутий», тур. bögri «горб» (Преобр. І 50; Bern. І 97; Matzenauer LF 7, 17; Mikl. ТЕl Nachtr. II 90) або зіставлення з осет. bak' «згорблений», bok’ «тс.», н.-нім. Buckel «горб» (Абаев ИЭСОЯ І 269).— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 15; Фасмер І 228; Горяев ЗІ; Slawski 148; ЭССЯ З, 9; Sł. prasł. І 436; Sadn.— Aitz. VWb. I 109; Rozwadowski Studia 242—243; Trautmann 28; Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200—201; Miihl.— Endz. I 267, 345; Būga RR 1 324.

Переклад

Список перекладів

Джерела

Словник УЛІФ: бугорок