бурувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я буру́ю буру́вав буру́ватиму  —
Ти буру́єш буру́вав
буру́вала
буру́ватимеш буру́й
Він
Вона
Воно
буру́є буру́вав
буру́вала
буру́вало
буру́ватиме  —
Ми буру́єм(о) буру́вали буру́ватимем(о) буру́ймо
Ви буру́єте буру́вали буру́йте
Вони буру́ють буру́вали буру́ватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. буру́ючи
Дієприсл. мин. ч. буру́вавши
Пас. дієприкм. теп. ч. буро́ваний
Безособова форма буро́вано

бу-ру-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бур-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок., рідк. шумно клекотати; бурлити. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вже все містечко П. Й. Панч

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]