видаляти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я ви́далю ви́далив ви́далятиму  —
Ти ви́далиш ви́далив
ви́далила
ви́далятимеш ви́даль
Він
Вона
Воно
ви́далить ви́далив
ви́далила
ви́далило
ви́далятиме  —
Ми ви́далим(о) ви́далили ви́далятимем(о) ви́дальмо
Ви ви́далите ви́далили ви́дальте
Вони ви́далять ви́далили ви́далятимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. ви́даляючи
Дієприсл. мин. ч. ви́даливши
Пас. дієприкм. теп. ч. ви́далений
Безособова форма ви́далено

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово доконаного виду — видалити.


Префікс: ви-; корінь: -дал-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рус.[1] вирізати, виривати, виймати чи вилучати якось інакше. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від сплутування укр. вилучати та рос. удалять.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  1. Б. Грінченко. "Словарь української мови".
  2. М. Уманець, А. Спілка. "Словарь росийсько-український". Львів, 1898.
  3. О. Ізюмов. "Російсько-український словник", Харків — Київ, 1930.

Примітки[ред.]

  1. цього слова немає в словниках, зазначених у списку джерел під №№ 1-3.