Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вико́хую	вико́хував	вико́хуватиму	—
Ти	вико́хуєш	вико́хував вико́хувала	вико́хуватимеш	вико́хуй
Він Вона Воно	вико́хує	вико́хував вико́хувала вико́хувало	вико́хуватиме	—
Ми	вико́хуєм(о)	вико́хували	вико́хуватимем(о)	вико́хуймо
Ви	вико́хуєте	вико́хували		вико́хуйте
Вони	вико́хують	вико́хували	вико́хуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	вико́хуючи
Дієприсл. мин. ч.	вико́хувавши
Безособова форма	вико́хано

викохувати (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: ви-; корінь: -кох-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

з любов'ю вирощувати кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, добиватися найкращого стану, вигляду. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Дід Маркіян викохує сад «по книжках», і немає ні в кого на селі кращих сортів груш та яблук… розмовне ◆ Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист…, кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад О. Довженко
задовільнити сексуально ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
дієслова: викохати

Від ?

вирощувати
Німецька_de: pflegen ^(de)

сексуально
Англійська_en: love ^(en)