володілець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | володі́лець | володі́льці |
Р. | володі́льця | володі́льців |
Д. | володі́льцю володі́льцеві |
володі́льцям |
З. | володі́льця | володі́льців |
Ор. | володі́льцем | володі́льцями |
М. | володі́льці володі́льцеві володі́льцю |
володі́льцях |
Кл. | володі́льцю | володі́льці |
во-ло-ді́-лець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -волод-; суфікси: -і-л-ець.
Вимова[ред.]
- МФА: [wɔloˈdʲilet͡sʲ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [волоуді́леиц']
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рідк. власник, господар, володар ◆ І мала [скрипка] собі володільців багато, Аж поки той час не настав, Що взяв її юнак у руки Я. І. Щоголів
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від psl. *voldḗtī д.-рус. володѣти, дієприкм. володы із *володѫ, ст.-слов. владѣти, власти, владѫ, укр. володiти, болг. вла́дам, владе́я, сербохорв. вла́дати, вла̑да̑м, словен. ládati, vládati, чеськ. vlásti, vladu, пол. włodać, władać; праіндоєвр. *walǝ- «бути сильним, могутнім, володіти».
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Чергування голосних
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 5*a
- Українські слова з суфіксом -і
- Українські слова з суфіксом -л
- Українські слова з суфіксом -ець
- Українські слова морфемної будови слова R-s-s-s
- Озвучені на Вікісховищі
- Цитати/Щоголів Я. І.
- Слова з 10 букв/uk
- Людина/uk
- Агентиви/uk
- Власники/uk