ворог
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | во́рог | вороги́ |
| Р. | ворога́ | ворогі́в |
| Д. | ворого́ві ворогу́ |
ворога́м |
| З. | во́рог | вороги́ |
| Ор. | ворого́м | ворога́ми |
| М. | ворого́ві ворогу́ |
ворога́х |
| Кл. | ворогу́* | вороги́* |
во́-рог
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -ворог-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник ◆ немає прикладів застосування.
- чого. принциповий противник чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.
- також збірн. супротивник на війні, у воєнних діях ◆ немає прикладів застосування.
- перен. шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- недруг, неприятель, противник, супротивник
- —
- —
- —
Антоніми[ред.]
- друг
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- противник
- —
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник | |
| |
| принциповий противник чого-небудь | |
| супротивник на війні, у воєнних діях | |
| шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. | |