вівтар

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вівта́р	вівтарі́
Р.	вівтаря́	вівтарі́в
Д.	вівтарю́ вівта́ре́ві	вівтаря́м
З.	вівтар	вівтарі́в
Ор.	вівтаре́м	вівтаря́ми
М.	вівтарі́ вівтарю́	вівтаря́х
Кл.	вівта́рю*	вівтарі́*

вів-та́р

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вівтар-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[1]

Значення

1. східна частина православного і греко-католицького храму, відокремлена від нави вівтарною перегородкою або іконостасом. У вівтарі знаходиться престол для освячення дарів і жертовник, зберігаються найцінніші ікони. У храмі може бути декілька вівтарів за кількістю апсид. У католицькій церкві вівтар — жертовний стіл, престол. ◆ немає прикладів застосування.
2. у давніх народів: місце для жертвоприношень. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Болгарськаbg: олтар (be) чол. Польськаpl: ołtarz (pl) чол. Російськаru: алтарь (ru) чол.

Список перекладів

Івритhe: מזבח Іспанськаes: altar чол., larario чол., ara Італійськаit: ara, altare Англійськаen: altar, Lord's table Арабськаar: مذبح Есперантошeo: altaro Латинськаla: ara, altare Науруna: dagarae Нідерландськаnl: altaar Німецькаde: Altar (de) -s, -e Сербськаsr (кир.): жртвеник, ара, олтар Таджицькаtg: қурбонгоҳ Тибетськаbo: མཆོད་སྟེགས (чётэк) Французькаfr: autel чол.; reposoir чол., table de communion Чеськаcs: oltář Шведськаsv: altare

Джерела

• Словник УЛІФ: вівтар