вівтар

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	вівта́р	вівтарі́
Р.	вівтаря́	вівтарі́в
Д.	вівтарю́ вівта́ре́ві	вівтаря́м
З.	вівтар	вівтарі́в
Ор.	вівтаре́м	вівтаря́ми
М.	вівтарі́ вівтарю́	вівтаря́х
Кл.	вівта́рю*	вівтарі́*

вів-та́р

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вівтар-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1].

[1].

Значення

1. східна частина православного і греко-католицького храму, відокремлена від нави вівтарною перегородкою або іконостасом. У вівтарі знаходиться престол для освячення дарів і жертовник, зберігаються найцінніші ікони. У храмі може бути декілька вівтарів за кількістю апсид. У католицькій церкві вівтар — жертовний стіл, престол. ◆ немає прикладів застосування.
2. у давніх народів: місце для жертвоприношень. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Етимологія

Від ??

Переклад

болгарська: олтар (be) чол.

польська: ołtarz (pl) чол. російська: алтарь (ru) чол.

англійська: altar, Lord's table арабська: مذبح іврит: מזבח есперанто: altaro іспанська: altar чол., larario чол., ara італійська: ara, altare латинська: ara, altare

науру: dagarae німецька: Altar (de) -s, -e нідерландська: altaar таджицька: қурбонгоҳ тибетська: མཆོད་སྟེགས (чётэк) французька: autel чол.; reposoir чол., table de communion чеська: oltář шведська: altare

Джерела

• Словник УЛІФ: вівтар