Перейти до вмісту

гарний

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відм. однина множина
чол. р. сер. р. жін. р.
Н. га́рний га́рне га́рна га́рні
Р. га́рного га́рного га́рної га́рних
Д. га́рному га́рному га́рній га́рним
З. (іст./неіст.) га́рного (іcт.)
га́рний (неіст.)
{{{з (чол, неіст)}}}
га́рне га́рну га́рних (іст.)
га́рні (неіст.)
{{{з (мн, неіст)}}}
О. га́рним га́рним га́рною га́рними
М. га́рнім
га́рному
га́рнім
га́рному
га́рній га́рних

га́р-ний

Прикметник, відмінювання 1a. Вища ступінь — кращий, ліпший, рідко гарніший.

Корінь: -гарн-; закінчення: -ий.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, «Щира любов», 1839 р. [СУМ-11] ◆ Сама Венеція, де я вже другий день, така гарна, що трудно описати. М. М. Коцюбинський, лист до В. У. Коцюбинської, 8 (21) травня 1905 р. [СУМ-11] ◆ Ой ялинка-деревце! // Ось тобі і те, і це. // Щоб ти гарною була, // Наче квітка розцвіла. М. Т. Рильський, «Пісня про ялинку» [СУМ-11]
  2. який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Тільки тепер усі побачили, який він був гарний, стрункий, широко-грубий — справжній красень. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 рр. [СУМ-11]
  3. приємний для слуху; милозвучний [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Яка гарна делікатна мелодія! І. С. Нечуй-Левицький, «В концерті», 1886 р. [СУМ-11]; ◆ Лисенко хоче в марті ставити оперету дитячу «Зима й весна», — дуже гарна музика, але страх трудна, страх! Леся Українка, лист до О. П. Косач, 23 січня 1894 р. [СУМ-11] ◆ Гарний сильний голос співав на воді. М. М. Коцюбинський, «Дорогою ціною», 1902 р. [СУМ-11]
  4. блискучий, ефектний [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Часом людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією власною можна. Марко Вовчок, «Невільничка», 1864 р. [СУМ-11]
  5. який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер. І. С. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1892 р. [СУМ-11] ◆ Видання, щодо друку — дуже гарне, ясне, без помилок, а от щодо малюнків, то деякі вийшли не зовсім ясні, а деякі — і зовсім невдалі: обличчя замурзані, неясно виглядають з чорних медальйонів. Панас Мирний, лист до О. В. Коваленка, 4 квітня 1914 р. [СУМ-11] ◆ Вам сміх, мені гостинців в'язка. // Чи гарна моя казка? Л. І. Глібов, «Цуцик», 1891 р. [СУМ-11]; ◆ Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Б. Д. Грінченко, «Украла», 1891 р. [СУМ-11] ◆  — Я «винайшов» дуже гарну польову стежку від млина ліворуч. Вільде, «Сестри Річинські», книга 1, 1955—1956 рр. [СУМ-11]
  6. який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Чи де бенкет, чи де обід. // Або весіллячко, родини, — // Такої гарної години // Ніколи не втеряю я [Муха]. Л. І. Глібов, «Муха й Бджола», 1864—1872 рр. [СУМ-11] ◆ [Білокінь:] Новину гарну привезла вам. Захар Мороз, «У садку молодому», 1945 р. [СУМ-11]
  7. про погоду, клімат і т. ін. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Все те сталось в теплу, гарну // Пообіднюю годину. Генріх Гайне, «Атта Троль» (1841) / переклад Лесі Українки, 1900 р. [СУМ-11] ◆ Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом. Олександр Петрович Довженко, «Земля», 1930—1952 рр. [СУМ-11]
  8. про душевний стан [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Вранці (коли тільки вечір провів не в гостях) встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої. М. М. Коцюбинський, лист до Віри Коцюбинської, 23 червня (6 липня) 1909 р. [СУМ-11]
  9. у знач. ім. га́рне, -ного, с. те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ Ти дала мені багато гарного за цих 2 роки, внесла тепло й світло в моє одиноке життя (Коцюб., III, 1956, 184
  10. з позитивними моральними якостями (про людину) [≈ 10][≠ 10][▲ 10][▼ 10] ◆ — І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив (Мирний, І, 1954, 302) ◆ — Ну, значить, гарні комуністи, раз мій онук пішов до них (Сос, II, 1958, 429)
  11. який має досвід, знає свою справу [≈ 11][≠ 11][▲ 11][▼ 11] ◆ А коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні правці, то мене б засміяли (Коцюб., III, 1956, 277) ◆ Гарний розвідник,— казали товариші (Ю. Янов., І, 1958, 282)
  12. зразкової поведінки (про молодь, дітей) [≈ 12][≠ 12][▲ 12][▼ 12] ◆ Гарний син, тихий, роботящий (Ю. Янов., I, 1958, 232)
  13. розм. значний за кількістю або розміром [≈ 13][≠ 13][▲ 13][▼ 13] ◆ Випав гарний ливний дощ (Коцюб., І, 1955, 317)
  14. фам. сильний, значний [≈ 14][≠ 14][▲ 14][▼ 14] ◆ Побачив над собою занесену руку й почув такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната й одразу ж загубив пам'ять (Ю. Янов., II, 1958, 83) ◆ Мати завжди давала, і завжди мала якісь гроші. Коли донька купувала авто, Мати вийняла з каси гарну суму, кажучи: «Доки живу, хочу тобі допомогти». Леся Лисак, «Маєтки…» // «Свобода», № 122, 28 травня 1977 р. Джерело — офіційний сайт газети «Свобода».
  15. розм. уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь [≈ 15][≠ 15][▲ 15][▼ 15] ◆ — Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (П.-Лев., II, 1956, 250) ◆ [Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному — нічого сказати… (Мирний, V, 1955, 136)
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Виявлена петля у шаблонах: Шаблон:спорідн

Етимологія

[ред.]

Від гарний «хороший, красивий», ‹гарен«здатний, спроможний» Ж, ‹гарнюк«красень», гарніти, гарнішати, ‹безгарний› «надмірний, великий, незграбний», ‹згарний«здатний, мастак», зугарний «тс», ‹негарен«неспроможний» Ж, ‹невгарний«нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс»; — р. ‹гарный«весільний» (з укр.?), бр. ‹гарны→ be«хороший», п. (harny) «гарний, спритний» (з укр.), ‹herny› «тс», болг. харен→ bg «гарний», м. арен «тс»; — похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі ‹гарма-дарма«даремно» (‹гармо-дармо› «тс») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), harri «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. harnic→ ro) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. χάρις→ el «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36-—Див. ще гарма-дарма.— Пор. безгар, гара, гарбати, гарувати, угара.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад

[ред.]
приємний зовнішнім виглядом тощо
який має позитивні якості або властивості
у знач. ім
з позитивними моральними якостями (про людину)
значний за кількістю або розміром
для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки
який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий

Джерела

[ред.]