гарний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. га́рний га́рна га́рне га́рні
Р. га́рного га́рної га́рного га́рних
Д. га́рному га́рній га́рному га́рним
З. га́рного (іcт.)
га́рний (неіст.)
га́рну га́рне га́рних (іст.)
га́рні (неіст.)
О. га́рним га́рною га́рним га́рними
М. га́рнім
га́рному
га́рній га́рнім
га́рному
га́рних

га́р-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -гарн-; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

гарний, -а, -е, вищ. ступінь кращий і ліпший, рідко гарніший, -а, -е

Значення[ред.]

  1. приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила (Кв.-Осн., II, 1956, 320) ◆ Сама Венеція, де я вже другий день — така гарна, що трудно описати (Коцюб., III, 1956, 267) ◆ Ой ялинка-деревце! Ось тобі і те, і це. Щоб ти гарною була, Наче квітка розцвіла (Рильський, Урожай, 1950, 54) ‖ Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя. ◆ Тільки тепер усі побачили, який він був гарний, стрункий, широко-грубий — справжній красень (Гончар, III, 1959, 64) ‖ Приємний для слуху; милозвучний. ◆ Яка гарна делікатна мелодія! (Н.-Лев., III, 1956, 310)  ; ◆ Лисенко хоче в марті ставити оперету дитячу «Зима й весна», — дуже гарна музика, але страх трудна, страх! (Л. Укр., V, 1956. 125) ◆ Гарний сильний голос співав на воді (Коцюб., І. 1955, 386) блискучий, ефектний. ◆ Часом людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією власною можна/ (Вовчок. І, 1955, 332).
  2. який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, паче його зробив справжній майстер (Н.-Лев., II, 1956, 171) ◆ Видання, щодо друку — дуже гарне, ясне, без помилок (Мирний, V, 1955, 429) ◆ Вам сміх, мені гостинців в'язка. Чи гарна моя казка? (Гл., Вибр., 1957, 152  ; ◆ Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо (Гр., І, 1963, 356) ◆ — Я «винайшов» дуже гарну польову стежку від млина ліворуч (Вільде, Пов. і опов., 1949,150) ‖ Який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий. ◆ Гарна доля з колгоспного поля (Укр. присл. 1955, 348) ◆ Чи де бенкет, чи де обід. Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я [Муха] (Гл., Вибр., 1957, 104) ◆ [Б і л о к і н ь:] Новину гарну привезла вам (Мороз, П'єси, 1959, 16) ‖ Про погоду, клімат і т. ін. ◆ Все те сталось в теплу, гарну Пообіднюю годину (Л. Укр., IV, 1954, 138) ◆ Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (Довж., І, 1958, 65) ‖ Про душевний стан. ◆ Вранці… встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої (Коцюб., III, 1956, 335).
  3. у знач. ім. га́рне, -ного, с. те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Ти дала мені багато гарного за цих 2 роки, внесла тепло й світло в моє одиноке життя (Коцюб., III, 1956, 184
  4. з позитивними моральними якостями (про людину) [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ — І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив (Мирний, І, 1954, 302) ◆ — Ну, значить, гарні комуністи, раз мій онук пішов до них (Сос, II, 1958, 429) ‖ Який має досвід, знає свою справу. ◆ А коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні правці, то мене б засміяли (Коцюб., III, 1956, 277) ◆ — Гарний розвідник,— казали товариші (Ю. Янов., І, 1958, 282) ‖ Зразкової поведінки (про молодь, дітей). ◆ Гарний син, тихий, роботящий (Ю. Янов., I, 1958, 232)
  5. розм. значний за кількістю або розміром. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Випав гарний ливний дощ (Коцюб., І, 1955, 317) фам. сильний, значний. ◆ Побачив над собою занесену руку й почув такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната й одразу ж загубив пам'ять (Ю. Янов., II, 1958, 83) ◆ Мати завжди давала, і завжди мала якісь гроші. Коли донька купувала авто, Мати вийняла з каси гарну суму, кажучи: «Доки живу, хочу тобі допомогти» , 1977 // «Свобода» Джерело — http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1977/Svoboda-1977-122.pdf.
  6. розм. уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ — Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (П.-Лев., II, 1956, 250) ◆ [Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному — нічого сказати… (Мирний, V, 1955, 136)

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

гарний «хороший, красивий», ‹гарен«здатний, спроможний» Ж, ‹гарнюк«красень», гарніти, гарнішати, ‹безгарний› «надмірний, великий, незграбний», ‹згарний«здатний, мастак», зугарний «тс», ‹негарен«неспроможний» Ж, ‹невгарний«нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс»; — р. ‹гарный«весільний» (з укр.?), бр. ‹гарны→ be«хороший», п. (harny) «гарний, спритний» (з укр.), ‹herny› «тс», болг. харен→ bg «гарний», м. арен «тс»; — похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі ‹гарма-дарма«даремно» (‹гармо-дармо› «тс») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), harri «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. harnic→ ro) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. χάρις→ el «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36-—Див. ще гарма-дарма.— Пор. безгар, гара, гарбати, гарувати, угара.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: гарний
  • (Цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.