Перейти до вмісту

блискучий

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відм. однина множина
чол. р. сер. р. жін. р.
Н. блиску́чий блиску́че блиску́ча блиску́чі
Р. блиску́чого блиску́чого блиску́чої блиску́чих
Д. блиску́чому блиску́чому блиску́чій блиску́чим
З. (іст./неіст.) блиску́чого (іcт.)
блиску́чий (неіст.)
{{{з (чол, неіст)}}}
блиску́че блиску́чу блиску́чих (іст.)
блиску́чі (неіст.)
{{{з (мн, неіст)}}}
О. блиску́чим блиску́чим блиску́чою блиску́чими
М. блиску́чім
блиску́чому
блиску́чім
блиску́чому
блиску́чій блиску́чих

блис-ку́-чий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -блиск-; суфікс: -уч; закінчення: -ий.

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]
[1]

Значення

[ред.]
  1. який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре Марко Вовчок
    1. дуже ясний, яскравий, сонячний. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ День був блискучий, літній М. М. Коцюбинський
  2. перен. дуже гарний, пишний, розкішний. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Уривки думок розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя — таємного, як і сон той, блискучого та утішного Панас Мирний
    1. пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах Леся Українка
  3. перен. дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Тут [у журналі «Народ»] він [І. Франко] містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей М. М. Коцюбинський
    1. надзвичайний, видатний. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Ваш брат блискучий полководець
    2. майстерний, довершений. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Мистецтво її [С. А. Крушельницької] відзначалося щасливим поєднанням феноменального співу з блискучою драматичною грою
    3. дуже успішний, вдалий. [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від блиск, блеск, блескі́тка, блесте́нці «(мін.) блиски» Ж, блестя́нка «шкідник рапсу» Я, блещи́ця «блищання» Я, блещі́ «(мн.) блешня», блискаве́ць «(ент.) світляк, Lampyris noctiluca L.», блискави́ця, бли́скавка «блискавиця; [блешня Mo; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Вlісса, bjoerkna L.; верховодка, Alburnus alburnus L. Ж, Л—Г», бли́скавки «скляні буси», бли́скалка «(бот.) глечики жовті, Nuphar luteum Sm.», бли́скальце «блискітка» Ж, блискіт, бли́скітка, блиску́н «каганець Я; блешня Мо», блиску́чка «блискавка» Ва, блисня́к «слюда», блища «блискітка, сяйво» Пі, блищавка «(іхт.) гольян озерний, Phoxinus percnurus Pall.» Г, Л—Г, блища́к «блискітка Ж; (ент.) світляк», бли́щик «блискітка», блищи́ця «(іхт.) верховодка», блищі́ «(мін.) блиски» Ж, блись (виг.), блесь «тс.», бли́скати, блискону́ти, блискоті́ти, блисті́ти, блища́ти, бле́скати ВеБ, блескоті́ти, блесну́ти], блискави́чний «раптовий», блискотли́вий, блиску́чий, блища́чий, блищачки́й Я, блиска́вий «блискучий», бле́скавий Ж, бле́стний Ж, ви́блиск, ві́дблиск, зблиск, о́блеск Ж, пере́блиск, про́блиск, ро́зблиск, ро́зблеск Ж; — рос. блеск, блестеть, білор. бліск, бліскаць, блісь, д.-рус. бльскь, блискъ, бльстѣти, блискати, пол. blask, blysk, blyskać, чеськ. словац. blesk, blysk, в.-луж. blěsk «блиск», в.-луж. н.-луж. błysk «блискавка», болг. блясък «блиск», блесна «блисну», мак. блескот «блиск», блесне «блисне», сербохорв. бле̑сак, бли́сак «блиск, блискавка», словен. blèsk «блиск», blísk «блискавка», ст.-слов. бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»; — psl. blьskъ, blěskъ, blisk-, суфіксальні утворення від праіндоєвр. *bhlei-, *bhloi-, *bhli-, того самого, що і в блідий та ін.; — споріднені з лат. blaikštýtis «прояснятись», blyškėti «блискати», лит. blaiskums «пляма», д.-в.-нім. bleih «блідий», н.-нім. bleich, д.-ісл. bleikr «тс.», blíkja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від psl. blь- з ь у сильній позиції (як у blьskъ), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці bli-, так і на місці blь- з ь у слабій позиції (як у blьsčěti). — Варченко Терит. діал. 105—108; Шанский ЭСРЯ І 2, 138—139; Фасмер І 173—174, 176; Бурлакова ВСЯ б, 56; Варбот Этимология 1965, 132, 136; Sławski І 34; Machek ECJČ 58; Moszyński PZJP 190; Schuster-Šewc Probeheft 24; БЕР 1 55—56; Skok I 172—173; ЭССЯ 2, 116—117; Sł. prasł. I 26І, 262, 263, 275—276; Sadn.— Aitz. VWb. I 137—138; Jurkowski JP 41/2, 116—126; Bern. 1 60—61; Persson Beitr. 339, 880; Trautmann 34; Pokorny 156— 157.— Пор. бле́кнути, бліди́й.



Переклад

[ред.]
який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий
дуже ясний, яскравий, сонячний
дуже гарний, пишний, розкішний
пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами
дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом
надзвичайний, видатний
майстерний, довершений
дуже успішний, вдалий

Джерела

[ред.]