Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	геро́йствую	геро́йствував	геро́йствуватиму	—
Ти	геро́йствуєш	геро́йствував геро́йствувала	геро́йствуватимеш	геро́йствуй
Він Вона Воно	геро́йствує	геро́йствував геро́йствувала геро́йствувало	геро́йствуватиме	—
Ми	геро́йствуєм(о)	геро́йствували	геро́йствуватимем(о)	геро́йствуймо
Ви	геро́йствуєте	геро́йствували		геро́йствуйте
Вони	геро́йствують	геро́йствували	геро́йствуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	геро́йствуючи
Дієприсл. мин. ч.	геро́йствувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	геро́йствуваний
Безособова форма	геро́йствувано

ге-ро́й-ству-ва-ти

Корінь: -герой-; суфікси: -ств -ува; дієслівне закінчення: -ти.

проявляти себе героєм. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Дівчатка-підлітки, вив’язані хустками, скромно опускали очі, хлопці ж — навпаки, хвацько поправляли чуби і геройствували.

Найтісніша спорідненість

Від геро́й, иро́й Ж, героїза́ція, герої́зм, геро́їка, герої́ня, геро́йство, герої́чний, героїзува́ти, геро́йствувати, ст. героина (XVII ст.); — рос. геро́й, рос. иро́й (заст.) білор. болг. геро́й, пол. heros (рідк.), чеськ. heroj (заст.) (heros (рідк.), словац. heroj (заст.) (рідк. «heros»), мак. xepoj, сербохорв. хѐро̄ј, словен. herój; — запозичення з німецької або французької мови; нім. Heróe, фр. heros «герой» зводяться, як запозичення, до лат. heros «тс.», що походить від гр. ήρως «вождь, воїн, герой», спорідненого з лат. servo «стережу, бережу, охороняю»; форма иро́й відбиває середньо- і новогрецьку вимову слова (η— і) і свідчить про те, що це слово раніше було запозичене безпосередньо з грецької мови.— СІС 156; Драпова ЭИРЯ VI 5—6; Шанский ЭСРЯ І 4, 62; Фасмер І 403; Dauzat 388; Frisk I 644—645.

Список перекладів
Російська_ru: геройствовать ^(ru)