Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	геро́їко-романти́чний	геро́їко-романти́чна	геро́їко-романти́чне	геро́їко-романти́чні
Р.	геро́їко-романти́чного	геро́їко-романти́чної	геро́їко-романти́чного	геро́їко-романти́чних
Д.	геро́їко-романти́чному	геро́їко-романти́чній	геро́їко-романти́чному	геро́їко-романти́чним
З.	геро́їко-романти́чного (іcт.) геро́їко-романти́чний (неіст.)	геро́їко-романти́чну	геро́їко-романти́чне	геро́їко-романти́чних (іст.) геро́їко-романти́чні (неіст.)
О.	геро́їко-романти́чним	геро́їко-романти́чною	геро́їко-романти́чним	геро́їко-романти́чними
М.	геро́їко-романти́чнім геро́їко-романти́чному	геро́їко-романти́чній	геро́їко-романти́чнім геро́їко-романти́чному	геро́їко-романти́чних

ге-ро́-ї-ко-ро-ман-ти́ч-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -герої-; суфікс: -к; інтерфікс: -о-; корінь: -романтич-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

геро

романтичний

перша частина від геро́й, иро́й Ж, героїза́ція, герої́зм, геро́їка, герої́ня, геро́йство, герої́чний, героїзува́ти, геро́йствувати, ст. героина (XVII ст.); — рос. геро́й, рос. иро́й (заст.) білор. болг. геро́й, пол. heros (рідк.), чеськ. heroj (заст.) (heros (рідк.), словац. heroj (заст.) (рідк. «heros»), мак. xepoj, сербохорв. хѐро̄ј, словен. herój; — запозичення з німецької або французької мови; нім. Heróe, фр. heros «герой» зводяться, як запозичення, до лат. heros «тс.», що походить від гр. ήρως «вождь, воїн, герой», спорідненого з лат. servo «стережу, бережу, охороняю»; форма иро́й відбиває середньо- і новогрецьку вимову слова (η— і) і свідчить про те, що це слово раніше було запозичене безпосередньо з грецької мови.— СІС 156; Драпова ЭИРЯ VI 5—6; Шанский ЭСРЯ І 4, 62; Фасмер І 403; Dauzat 388; Frisk I 644—645.

друга від романти́зм, романтиза́ція, рома́нтик, рома́нтика, романти́чний, романтизува́ти; — рос. романти́зм, білор. раманты́зм, пол. romantyzm, чеськ. romantismus, словац. romantizmus, в.-луж. romantiski «романтичний», болг. романти́зъм, мак. романти́зам, сербохорв. романтѝзам, словен. romantízem; — запозичення з французької мови; фр. romantisme утворено від фр. romantique «романтичний», похідного від фр. romant (ст.) (>фр. roman «роман»), що є зворотним утворенням від пізнього лат. rōmānicē «на народній латині», пов'язаного з лат. rōmānanus «римський». — СІС² 736; Будагов Ист. слов 224—239; Kopaliński 849—850; Holub— Lyer 423; Klein 1355; Dauzat 637. — Див. ще рома́н¹, рома́нський.

Список перекладів

Статтю слід доробити.

Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її.
Належить уточнити: