грань

Українська

грань I

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гра́нь	гра́нні
Р.	гра́нні	гра́нней
Д.	гра́нні	гра́нням
З.	гра́нь	гра́нні
Ор.	гра́ню	гра́ннями
М.	гра́нні	гра́ннях
Кл.	гра́нне*	гра́нні*

гра́нь

Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -грань-.

Вимова

• МФА : [ˈɦrˈɑnʲ] (одн.), [ˈɦrɑnʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. лінія або поверхня. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: гранчастий

Етимологія

Від ??

Джерела

• Словник УЛІФ: грань
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 158.

грань II

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Корінь: -гран-; закінчення: -ь∅^?.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. жар. ◆ Догоряють поліна в печі, Попеліє червоная грань… І. Я. Франко, «X, 1954, 30»
   • У порівняннях.. ◆ Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари М. М. Коцюбинський, «I, 1955, 364.»

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• мов на грані — неспокійно, тривожно. ◆ Максим стояв при тих словах мов на грані Іван Франко, VI, 1951, 21.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: грань

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	гра́нь	гра́ни
Р.	гра́ни	гра́ней
Д.	гра́ни	гра́ням
З.	гра́нь	гра́ни
О.	гра́нью	гра́нями
П.	гра́ни	гра́нях

гра́нь

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гран-; закінчення: -ь∅^?.

Вимова

• МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. грань (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість