Українська

гу-сти-на́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -густ-; суфікс: -ин; закінчення: -а.

рідк. те ж саме, що густота. ◆ Вироби з тіста нормальної густини трохи розпливаються на злегка змащеному жиром листі. «Українські страви», 1957 р.
фіз. маса тіла, що міститься в одиниці його об'єму (в 1 м³, в 1 см³); характеризує кожну речовину
◆ Густиною речовини називається величина, що вимірюється відношенням маси тіла до його об'єму. «Курс фізики, I», 1957 р.
◆ Вирішальне значення для ступеня нагріву космічного апарата мають склад і густина повітря. «Наука і життя, 2», 1960 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: густість, густота, гуща, гущавина, гущавінь, гущавник, гущак, гущина, згусток, згущувач прикметники: густавий, густелезний, густенький, густесенький, густий, густуватий, згуслий дієслова: гуснути, густити, густіти, густішати, загустіти, згущувати прислівники: густенько, густесенько, густо, завгустішки, згуста

Похідне утворення від густий, див.

Список перекладів
Російська_ru: плотность ^(ru) (пло́тнасць) жін. од., (рідко) густота ^(ru) (ґустата́) жін. од.

У Вікіпедії є стаття

Густина