Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	густи́й	густе́	густа́	густі́
Р.	густо́го	густо́го	густо́ї	густи́х
Д.	густо́му	густо́му	густі́й	густи́м
З. (^іст./_неіст.)	густо́го густий {{{з (чол, неіст)}}}	густе́	густу́	густи́х густі́ {{{з (мн, неіст)}}}
О.	густи́м	густи́м	густо́ю	густи́ми
М.	густо́му густі́м	густі́м густо́му	густі́й	густи́х

гу-сти́·й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -густ-; закінчення: -ий.

Вимова

МФА : [ɦuˈstɪi̯] (одн.), [ɦuˈstʲi] (мн.)

Семантичні властивості

Значення

який складається з великої кількості близько розміщених один біля одного однорідних предметів, частин і т. ін.; протилежне рідкий
◆ Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози. Т. Г. Шевченко, «I», 1951 р.
◆ Анатолій гучно регоче, аж пасма густого конопляного волосся здригаються на голові. Микола Руденко, «Остання шабля», 1959 р.
◆ Нараз, густу юрбу розсунувши одважно, Товстий з'явився дід. М. Т. Рильський, «I», 1956 р. ◆ Коли залунали в Києві перші вистріли і ставали згодом все густіші і густіші, ми всеж продовжували свої сходини… Калєндар для всіх на…. Накладом Івана Тиктора, 1938, с.24
який складається з крапель, часток або звуків, що безперервно падають, летять, лунають
◆ Сніг ішов густий і затемнював світло ліхтарень. І. Я. Франко, «VI», 1951 р.
◆ Напустився густий дощ. Степан Чорнобривець, «Визволена земля», 1959 р.
◆ Від переправи долітала вже густа стрілянина. П. Й. Панч, «Гарні хлопці», 1959 р.
зробл. з переплетених ниток, дротинок, смужок і т. ін., що утворюють дрібні отвори
◆ — Номер! — гукнув Колісник на всю швейцарську першої і розкішної гостиниці у місті, увівши під руку Наташку, закриту густою чорною вуаллю. Панас Мирний, «III», 1954 р.
◆ Небо сіє дрібненький дощик на густе сито. М. М. Коцюбинський, «II», 1955 р.
з великим умістом, великою концентрацією чого-небудь
◆ Так повернула [Мелапіка] кописткою в горшку, що вона зав'язла в густій лемішці. І. С. Нечуй-Левицький, «II», 1956 р.
◆ Міцно пахло сосновою смолою й густою нагрітою нафтою. О. В. Донченко, «II», 1956 р.
дуже насичений чим-небудь
◆ Густий запах пізніх гречок і сухої стерні повівав в поля. М. М. Коцюбинський, «II», 1955 р.
◆ Від порту йшов солодкий густий дух кавунових шкаралуп. Іван Микитенко, «II», 1957 р.
дуже яскравий, соковитого кольору
◆ Перед ним стояв Дувідко, покритий пилом, задиханий і з густими рум'янцями на лиці. І. Я. Франко, «VIII», 1952 р.
малопроникний, малопрозорий
◆ Брів [Іван] у густій пітьмі, спотикався і натикався безперестанку на стовбур. М. М. Коцюбинський, «II», 1955 р.
◆ Над близькими і далекими озерами й галявинами ще стояв густий туман. Леонід Смілянський, «Сашко», 1957 р.
повнозвучний, низький (про звук, голос)
◆ В пасіці гули в уликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. І. С. Нечуй-Левицький, «II», 1956 р.
◆ — Здрастуйте, — густим басом привітався незнайомий до Тамари. Антон Хижняк, «Тамара», 1959 р.
◆ Тільки густий і низький… гудок сусідньої фабрики вивів із задуми Галину, — і чомусь ураз згадався їй рідний колгосп. Євген Кротевич, «Вибране», 1959 р.
рідк. багатий, високий (про врожай)
◆ Урожай того року не густий видався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали. Панас Мирний, «IV», 1955 р.
◆ Урожаєм, густим урожаєм зашептали про тебе лани. «Сто пісень для молоді», 1946 р.

Синоніми

—
—
—
—
—
—
—
—
—

Антоніми

рідкий
—
—
—
—
—
—
—
—

Гіпероніми

—
—
—
—
—
—
—
—
—

Гіпоніми

щільний, купчастий
—
—
—
—
—
—
—
—

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: густина, густість, густота, гуща, гущавина, гущавінь, гущавник, гущак, гущина, згусток, згущувач прикметники: густавий, густелезний, густенький, густесенький, густуватий, згуслий дієслова: гуснути, густити, густіти, густішати, загустіти, згущувати прислівники: густенько, густесенько, густо, завгустішки, згуста

Усталені словосполучення, фразеологізми

Етимологія

Від псл. gǫstъ є, очевидно, первісним пасивним дієприкметником з суфіксом -to- від основи *gom- > gǫ- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму); з тим самим первинним вокалізмом псл. *gomola «брила, кулька» укр. [гомі́лка] «круглий сир (з кмином)». — Споріднене з латис. gùmt, gumstu «набухати», гр. γέμω «я повен», γέμος : γόμος «тягар; корабельний вантаж»; первісне значення «стиснутий, здавлений > густий»; при цьому можливий також зв'язок з чес. hutný «масивний» (Machek ESJČ 191; Holub—Kop. 136-137; Ноlub—Lyer 200; Brückner 139); семантично неприйнятне пов'язування з псл. *gǫzъ : guzъ, укр. гуза́ (Bern. I 341; Trautmann 101—102; Brückner 139), як і з лит. gánstus «багатий», латис. guosts «велика кількість, стадо» (Specht KZ 55, 20—21; Фасмер І 478) або з лит. gruñzti «стискати; ламати» (Vaillant Gr. comp. II 573).— Шанский ЭСРЯ І 4, 203; Sławski I 272—273; Schuster-Šewc 365—366; БЕР І 305; Bezlaj ESSJ I 164; ЭССЯ 7, 87; Persson Beitr. 933—934. — Див. ще гомілка², жати².

Переклад

Список перекладів
Іспанська_es: espeso ^(es) (еспе́со), denso ^(es) (де́нсо) Італійська_it: fitto ^(it), denso ^(it), spesso ^(it) Англійська_en: thick ^(en) (с’ік), dense ^(en) (денс), deep ^(en) (ді:п) Болгарська_bg: гъст ^(bg) Білоруська_be: густы ^(be) (густи́) Грецька_el: πυκνός ^(el) (пікно́с), πηχτός ^(el) (пехто́с) Данська_da: tyktflydende ^(da), tæt ^(da) Казахська_kk: қою ^(kk) Китайська_zh: 密的 ^(zh) (mìde), 稠密的 ^(zh) (chóumìde), 浓的 ^(zh) (nóngde) Македонська_mk: густ ^(mk) Норвезька_no: mettet ^(no), tettvokst ^(no), viskøs ^(no) Нідерландська_nl: dicht ^(nl) (діхт), dik ^(nl) (дік) Німецька_de: dick ^(de) (дік), dicht ^(de) (діхьт) Польська_pl: gęsty ^(pl) (гĕсти) Португальська_pt: espesso ^(pt) (еспе́ссо), denso ^(pt) (де́нсо) Російська_ru: густой ^(ru) (ґусто́й) Словацька_sk: hustý ^(sk) Словенська_sl: góst ^(sl) Татарська_tt: куе ^(tt) Турецька_tr: sık ^(tr) (сик), kesif ^(tr) (кесі́ф) Угорська_hu: sűrű ^(hu), dús ^(hu) Французька_fr: épais ^(fr) (епе́), dru ^(fr) (дрю), serré ^(fr) (сере́), dense ^(fr) (данс) Фінська_fi: tiheä ^(fi), tuuhea ^(fi), sakea ^(fi) Чеська_cs: hustý ^(cs)

Джерела