Українська

двій-ни́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -двій-; суфікс: -ник.

особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- друга половина за уявного роздвоєння особи. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
ідейно і духовно споріднений. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: двійка, двієчник, двієчниця, двійня (двійнята) прикметники: двійковий, двійний, подвійний, двійчастий, двочастинний дієслова: подвоїти, подвоювати

Від ??

особа, що має повну зовнішню схожість з іншою
Російська_ru: двойник ^(ru) чол.

друга половина за уявного роздвоєння особи

ідейно і духовно споріднений