Перейти до вмісту

діалектизм

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. діалектизм діалектизми
Р. діалектизму діалектизмів
Д. діалектизмові
діалектизму
діалектизмам
З. діалектизм діалектизми
Ор. діалектизмом діалектизмами
М. на/у діалектизмі на/у діалектизмах
Кл. діалектизму* діалектизми*

ді-а-лек-тизм

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -діалект-; суфікс: -изм-; закінчення:

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. слово або інший елемент у літературній мові, взятий з діалекту ◆ Коли лексичний діалектизм … відповідає потребам спілкування, він перестає бути діалектизмом, здобуває собі місце в словнику літературної мови і збагачує його (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 8)

Синоніми

[ред.]

Антоніми

[ред.]

Гіпероніми

[ред.]

Гіпоніми

[ред.]

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Запозичено з грецької мови; гр. διάλεκτος "мова; розмова; діалект" є похідним від διάλέγω "розмовляю", утвореного за допомогою префікса δια- від λέγω "говорю, називаю", пов'язаного з λόγος "слово, мова".

Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]
  • Словник УЛІФ: діалектизм
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 294. — http://sum.in.ua/s/dialektyzm
  • Етимологічний словник української мови / АН УРСР; Інст-т мов-ва ім. О.О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1985. — Том 2: Д-Копці. — С. 82.