діалектизм

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. діалектизм діалектизми
Р. діалектизму діалектизмів
Д. діалектизмові
діалектизму
діалектизмам
З. діалектизм діалектизми
О. діалектизмом діалектизмами
М. на/у діалектизмі на/у діалектизмах
К. діалектизме* діалектизми*

ді-а-лек-тизм

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.


Корінь: -діалект-; суфікс: -изм-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. слово або інший елемент у літературній мові, взятий з діалекту ◆ Коли лексичний діалектизм … відповідає потребам спілкування, він перестає бути діалектизмом, здобуває собі місце в словнику літературної мови і збагачує його (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 8)

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Запозичено з грецької мови; гр. διάλεκτος "мова; розмова; діалект" є похідним від διάλέγω "розмовляю", утвореного за допомогою префікса δια- від λέγω "говорю, називаю", пов'язаного з λόγος "слово, мова".

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 294. — http://sum.in.ua/s/dialektyzm
  • Етимологічний словник української мови / АН УРСР; Інст-т мов-ва ім. О.О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1985. — Том 2: Д-Копці. — С. 82.