Українська

оз-на́-чен-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -знач-; суфікси: -е -нн; закінчення: -я.

лінгв. другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова і виражає якусь ознаку предмета (якість, властивість, кількість) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
формулювання, вираз, у якому розкривається зміст чого-небудь, його істотні ознаки ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
дія за значенням означати[[Категорія:Вербальні слова}}]] у знач. «мати певне значення, певний зміст» ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
дія за значенням означати[[Категорія:Вербальні слова}}]] у знач. «виділяти, призначати кого- або що-небудь для якоїсь мети» ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ?

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів