речення

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ре́чення ре́чення
Р. ре́чення ре́чень
Д. ре́ченню ре́ченням
З. ре́чення ре́чення
Ор. ре́ченням ре́ченнями
М. ре́ченні
ре́ченню
ре́ченнях
Кл. ре́чення ре́чення

ре́-че-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -реч-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ У науковому тексті значно частіше трапляються складнопідрядні ніж складносурядні речення.
  2. у мовах програмування: базова одиниця, що має певну для даної мови синтаксичну та змістовну завершеність. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця
базова одиниця, що має певну для даної мови синтаксичну та змістовну завершеність

Джерела[ред.]

Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття