окопчик

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. око́пчик око́пчики
Р. око́пчика око́пчиків
Д. око́пчикові
око́пчику
око́пчикам
З. око́пчик око́пчики
О. око́пчиком око́пчиками
М. на/у око́пчику на/у око́пчиках
К. око́пчику* око́пчики*

о·ко́п-чик

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.

Префікс: о-; корінь: -коп-; суфікс: -ч-ик-

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. військ. зменш. до окоп 2. ◆ Він, молодий лікар санбату, пам'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога. Д. Бедзик

Синоніми[ред.]

  1. окіпчик

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. земляна споруда

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від окоп + ч + ик.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови, Том 5, видавництво «Наукова Думка» Київ — 1974