окопчик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	око́пчик	око́пчики
Р.	око́пчика	око́пчиків
Д.	око́пчику око́пчикові	око́пчикам
З.	око́пчик	око́пчики
Ор.	око́пчиком	око́пчиками
М.	на/в око́пчику	на/в око́пчиках
Кл.	око́пчику*	око́пчики*

о-·-ко́п-чик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -коп-; суфікси: -ч-ик.

Вимова

• МФА : [ɔˈkɔpt͡ʃek] (одн.), [ɔˈkɔpt͡ʃeke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Окопчик

Окопчик

Окопчик

Окопчик

Значення

1. військ. зменш. до окоп 2. ◆ Він, молодий лікар санбату, пам'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога. Бедзик

Синоніми

1. окіпчик

Гіпероніми

1. земляна споруда

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: окіпчик, згрубілі: око́писько, око́пище топоніми: Око́п, Окопи ін. іменники: окі́п, око́п, око́пище, око́писько прикметники: око́пний дієслова: око́пувати, око́пуватися, окопа́ти дієприкметники: око́паний

Етимологія

Від окоп + ч + ик.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: окопчик
• Словник української мови, Том 5, видавництво «Наукова Думка» Київ — 1974