окоп
Зміст
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
о·ко́п
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рів із земляним насипом, валом навколо чого-небудь ◆ Кладовище було обкопане глибоким ровом. На окопі росла густа дереза. З одного боку по окопі росли високі верби. І. Нечуй-Левицький
- військ. земляна споруда, що служить укриттям від вогню, вогневою позицією та місцем спостереження за ворогом для одного бійця або підрозділу; шанець ◆ Раптом він вискочив з окопу, вихопив гранату і пошпурив кудись за кущі. Григорій Тютюнник
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми: окіпчик, окопчик
- іменники: окописько, окопище
- прикметники:
- дієслова: окопувати, окопати
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
|
|
|
