ослінчик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ослі́нчик	ослі́нчики
Р.	ослі́нчика	ослі́нчиків
Д.	ослі́нчику ослі́нчикові	ослі́нчикам
З.	ослі́нчик	ослі́нчики
Ор.	ослі́нчиком	ослі́нчиками
М.	ослі́нчику ослі́нчикові	ослі́нчиках
Кл.	ослі́нчику*	ослі́нчики*

ос-лі́н-чик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -слін-; суфікс: -чик.

Вимова

• МФА : [oˈsʲlʲint͡ʃek] (одн.), [oˈsʲlʲint͡ʃeke] (мн.)
• УФ: [осл’і́нчи^ек]

Семантичні властивості

Ослінчик

Значення

1. зменш.-пестл. до ослін ◆ Чіпка приставив з другого боку стола ослінчика, сів навпроти гостя. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. [СУМ-11] ◆ Роздумувала Одарка, сидячи на ослінчику біля хати. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: ослін

Етимологія

Від ослі́н «лава для сидіння», вослі́н ВеБ, слонь Л; — рос. осло́м, білор. усло́н, аслон «тс.», мак. ослони «притулити, обперти», сербохорв. òslon «опора, підтримка»; — psl. oslorn, пов’язане з (o)sloniti «притулити, обперти»; назва зумовлена, очевидно, тим, що цю лаву приставляли (прислоняли) до стіни; тлумачиться також (ЭСБМ І. 175) як назва того, «до чого можна прихилитися». — Див. ще о¹, слоня́тися.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: ла́вочка (ru) жін.