ослінчик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	ослі́нчик	ослі́нчики	ослі́нчики
Р.	ослі́нчика	ослі́нчиків	ослі́нчиків
Д.	ослі́нчику ослі́нчикові	ослі́нчикам	—
З.	ослі́нчик	ослі́нчики	ослі́нчики
Ор.	ослі́нчиком	ослі́нчиками	—
М.	ослі́нчику ослі́нчикові	ослі́нчиках	—
Кл.	ослі́нчику*	ослі́нчики*	—

ос-лі́н-чик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -слін-; суфікс: -чик.

Вимова

• • МФА: одн. [oˈsʲlʲint͡ʃek], мн. [oˈsʲlʲint͡ʃeke]
• УФ: [осл’і́нчи^ек]

Семантичні властивості

Значення

1. зменш.-пестл. до ослін ◆ Чіпка приставив з другого боку стола ослінчика, сів навпроти гостя. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. [СУМ-11] ◆ Роздумувала Одарка, сидячи на ослінчику біля хати. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: ослін

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: ла́вочка (ru) жін.