провокатор
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | провока́тор | провока́тори |
| Р. | провока́тора | провока́торів |
| Д. | провока́торові провока́тору |
провока́торам |
| З. | провока́тора | провока́торів |
| Ор. | провока́тором | провока́торами |
| М. | провока́торові провока́тору |
провока́торах |
| Кл. | провока́тору | провока́тори |
провока́тор
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -провокатор-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- таємний агент, який проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями.
- особа, що провокує (у 1 ) що-небудь ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |