провокатор

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. провока́тор провока́тори
Р. провока́тора провока́торів
Д. провока́торові
провока́тору
провока́торам
З. провока́тора провока́торів
Ор. провока́тором провока́торами
М. провока́торові
провока́тору
провока́торах
Кл. провока́тору провока́тори

про-во-ка́-тор

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -провок-; суфікс: -атор.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. таємний агент, який проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями.
  2. особа, що провокує (у 1 ) що-небудь ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від Шаблон:етимологія:провокація

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]