раман
Білоруська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | рама́н | рама́ны |
| Р. | рама́на | рама́наў |
| Д. | рама́ну | рама́нам |
| З. | рама́н | рама́ны |
| О. | рама́нам | рама́намі |
| М. | рама́не | |
| Пр. | {{{prp-sg}}} | - |
ра-ма́н
іменник, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -раман-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- літ. роман. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- роман, романтичні стосунки. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від рома́н¹ «літературний твір; любовні стосунки», романі́ст, романі́стика, рома́нс «юбовний зв'язок», романі́чний, романсува́ти «залицятися»; — рос. болг. рома́н, білор. рама́н, пол. romans, чеськ. словац. словен. román, в.-луж. roman, сербохорв. ро̀ма̄н, — запозичення з французької мови; фр. roman, фр. «romanz» (ст.), спочатку «перекладений з латинської мови твір», від пізнього лат. rōmānicē «на народній латині», похідного від rōmānus «римський», що зводиться до Rōma «Рим». — СІС² 736; Коваль 167; Черных II 121; Фасмер III 499; Будагов РЯШ 1970/3, 84—89; Kopaliński 849; Holub—Lyer 422—423; Dauzat 637; Gamillscheg 777—778. — Пор. рома́нс, рома́нський, романти́зм.