рушник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. рушни́к рушники́
Р. рушника́ рушникі́в
Д. рушнико́ві
рушнику́
рушника́м
З. рушни́к рушники́
Ор. рушнико́м рушника́ми
М. рушнику́ рушника́х
Кл. рушнику́ рушники́

руш-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -руш-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. ‖ матеріал для такого витирання ◆ паперовий рушник ‖ приспосіблення для витирання обсушення рук ◆ електрорушник, електричний рушник
  2. шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.

Синоніми[ред.]

  1. втиральник, втиральничок, набожник, полотенечко, полотенце, рушничок, утиральник, утиральничок фразеол. синоніми весільний рушник; вишиваний рушник; вінчальний рушник; рушник на покуті (над образами). Народні обряди з рушниками: брати рушники (сватати); вернутися з рушниками (т.с.); вишивати рушники (збирати придане); готувати рушники (т.с.); перев'язувати (пов'язувати) рушником; подавати рушники; посилати за рушниками; присилати людей за рушниками; рушники дбати (придане); ставати на рушники; ставати на рушнику; ставати на рушничку.

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

  1. обрядовий рушник, «утеравник» (рушник для витирання рук»), «підперізник», «образóвий» («божий рушник», «божник», «покутний рушник») - рушник, яким прикрашаються ікони в хаті, «сповивач», «вінчальний», «батьківський» (яким перевʼязують вінчальних батьків), «про смерть» тощо.

Холоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

рушник, ручни́к — рос. рушни́к, ручни́к, біл. ручні́к, рушні́к, пол. ręcznik, чес., слов. ručník, болг. ръчени́к, макед. рачник, схорв. ручник, ручи́ник, — похідне утворення від рука́ (первісно шматок таканини призначався головним чином для витирання рук). Шаблон:ЕСУМ

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття