рушник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	рушни́к	рушники́
Р.	рушника́	рушникі́в
Д.	рушнико́ві рушнику́	рушника́м
З.	рушни́к	рушники́
Ор.	рушнико́м	рушника́ми
М.	рушнику́	рушника́х
Кл.	рушнику́	рушники́

руш-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -руш-; суфікс: -ник.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. ‖ матеріал для такого витирання ◆ паперовий рушник ‖ приспосіблення для витирання обсушення рук ◆ електрорушник, електричний рушник
2. шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.

Синоніми

1. втиральник, втиральничок, набожник, полотенечко, полотенце, рушничок, утиральник, утиральничок фразеол. синоніми весільний рушник; вишиваний рушник; вінчальний рушник; рушник на покуті (над образами). Народні обряди з рушниками: брати рушники (сватати); вернутися з рушниками (т.с.); вишивати рушники (збирати придане); готувати рушники (т.с.); перев'язувати (пов'язувати) рушником; подавати рушники; посилати за рушниками; присилати людей за рушниками; рушники дбати (придане); ставати на рушники; ставати на рушнику; ставати на рушничку.

Гіпоніми

1. —
2. обрядовий рушник, «утеравник» (рушник для витирання рук»), «підперізник», «образóвий» («божий рушник», «божник», «покутний рушник») - рушник, яким прикрашаються ікони в хаті, «сповивач», «вінчальний», «батьківський» (яким перевʼязують вінчальних батьків), «про смерть» тощо.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• рушники готувати — готуватися до шлюбу ◆ Он до тебе прийдуть старости: готуй рушники (І. Нечуй-Левицький
• рушники дбати
• ставати на рушнику (на рушники) — брати шлюб, одружуватися ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
• сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: рушничок, полотенце, полотенечко ін. іменники: рука, рушниця прикметники: рушниковий

Етимологія

рушник, ручни́к — рос. рушни́к, ручни́к, біл. ручні́к, рушні́к, пол. ręcznik, чес., слов. ručník, болг. ръчени́к, макед. рачник, схорв. ручник, ручи́ник, — похідне утворення від рука́ (первісно шматок таканини призначався головним чином для витирання рук). Шаблон:ЕСУМ

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: towel Німецькаde: Handtuch n (5); махровий ~ Frottierhandtuch n; ~ для посуду Geschirrtuch n, Gläsertuch n, Tellertuch n, Küchentuch n; електричний ~ Händetrockner m (6). Польськаpl: ręcznik Російськаru: полотенце

Список перекладів
Білоруськаbe: (рушник, на який клали хліб) хлебнік (be) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: рушник