Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	спільно́тний	спільно́тна	спільно́тне	спільно́тні
Р.	спільно́тного	спільно́тної	спільно́тного	спільно́тних
Д.	спільно́тному	спільно́тній	спільно́тному	спільно́тним
З.	спільно́тного (іcт.) спільно́тний (неіст.)	спільно́тну	спільно́тне	спільно́тних (іст.) спільно́тні (неіст.)
О.	спільно́тним	спільно́тною	спільно́тним	спільно́тними
М.	спільно́тнім спільно́тному	спільно́тній	спільно́тнім спільно́тному	спільно́тних

спіль-но́т-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -спільнот-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

прикметник до спільнота; спрямований, призначений для загалу. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Домініканці більше орієнтовані на спільнотне життя, єзуїти — на індивідуальну працю; домініканська структура керування орденом дуже демократична, а єзуїтська — мілітарна. ◆ богослов’я визволення включає елементи, вартість яких безперечна: це глибоке відчуття присутності Бога, який спасає; наголошення спільнотного виміру віри. Ратцінґер

Найтісніша спорідненість
іменники: спільництво, спільник, спільниця, спільність прикметники: спільний, спільнянський, дієслова: усуспільнювати прислівники: спільно

Від ??

Список перекладів
Польська_pl: wspólnotny

спільнотний