спільнотний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	спільно́тний	спільно́тне	спільно́тна	спільно́тні
Р.	спільно́тного	спільно́тного	спільно́тної	спільно́тних
Д.	спільно́тному	спільно́тному	спільно́тній	спільно́тним
З. (іст./неіст.)	спільно́тного (іcт.) спільно́тний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	спільно́тне	спільно́тну	спільно́тних (іст.) спільно́тні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	спільно́тним	спільно́тним	спільно́тною	спільно́тними
М.	спільно́тнім спільно́тному	спільно́тнім спільно́тному	спільно́тній	спільно́тних

спіль-но́т-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -спільнот-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. прикметник до спільнота; спрямований, призначений для загалу. ◆ Домініканці більше орієнтовані на спільнотне життя, єзуїти — на індивідуальну працю; домініканська структура керування орденом дуже демократична, а єзуїтська — мілітарна. ◆ богослов’я визволення включає елементи, вартість яких безперечна: це глибоке відчуття присутності Бога, який спасає; наголошення спільнотного виміру віри. Ратцінґер

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: спільництво, спільник, спільниця, спільність прикметники: спільний, спільнянський, дієслова: усуспільнювати прислівники: спільно

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: wspólnotny