Українська

сто-ли́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стол-; суфікс: -иц; закінчення: -я.

головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. ◆ Од матушки-цариці, // Таки із самої столиці, // Прийшов указ лоби голить. Т. Г. Шевченко, «Москалева криниця», 1857 р. ◆ Танки влітали до чеської столиці. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. ◆ Столицею України є місто Київ. Конституція України. Стаття 20, 1996 р.
яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

головне місто
Іспанська_es: capital ^(es) жін., metrópoli ^(es) жін. Італійська_it: capitale ^(it) чол., metropoli, capoluogo ^(it) чол. Англійська_en: capital ^(en) Німецька_de: Hauptstadt ^(de) жін. Російська_ru: столица ^(ru) жін.

яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь