столиця
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | столи́ця | столи́ці |
Р. | столи́ці | столи́ц |
Д. | столи́ці | столи́цям |
З. | столи́цю | столи́ці |
Ор. | столи́цею | столи́цями |
М. | столи́ці | столи́цях |
Кл. | столи́це* | столи́ці* |
сто-ли́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стол-; суфікс: -иц-; закінчення: -я
Вимова[ред.]
- МФА : [stɔˈlɪt͡sʲɐ] (одн.), [stɔˈlɪt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. ◆ Од матушки-цариці, // Таки із самої столиці, // Прийшов указ лоби голить. Т. Г. Шевченко, «Москалева криниця», 1857 р. ◆ Танки влітали до чеської столиці. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. ◆ Столицею України є місто Київ. Конституція України. Стаття 20, 1996 р.
- яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- книжн., заст. стольний град
- центр
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
головне місто | |
яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь | |