столиця

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. столи́ця столи́ці
Р. столи́ці столи́ц
Д. столи́ці столи́цям
З. столи́цю столи́ці
Ор. столи́цею столи́цями
М. столи́ці столи́цях
Кл. столи́це* столи́ці*

сто-ли́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стол-; суфікс: -иц-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Київ, столиця України.

Значення[ред.]

  1. головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. ◆ Од матушки-цариці, // Таки із самої столиці, // Прийшов указ лоби голить. Т. Г. Шевченко, «Москалева криниця», 1857 р. ◆ Танки влітали до чеської столиці. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. ◆ Столицею України є місто Київ. Конституція України. Стаття 20, 1996 р.
  2. яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. книжн., заст. стольний град
  2. центр

Антоніми[ред.]

  1. провінція

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]