столиця

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	столи́ця	столи́ці
Р.	столи́ці	столи́ц
Д.	столи́ці	столи́цям
З.	столи́цю	столи́ці
Ор.	столи́цею	столи́цями
М.	столи́ці	столи́цях
Кл.	столи́це*	столи́ці*

сто-ли́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стол-; суфікс: -иц-; закінчення: -я

Вимова

• МФА : [stɔˈlɪt͡sʲɐ] (одн.), [stɔˈlɪt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Київ, столиця України.

Значення

1. головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. ◆ Од матушки-цариці, // Таки із самої столиці, // Прийшов указ лоби голить. Т. Г. Шевченко, «Москалева криниця», 1857 р. ◆ Танки влітали до чеської столиці. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. ◆ Столицею України є місто Київ. Конституція України. Стаття 20, 1996 р.
2. яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. книжн., заст. стольний град
2. центр

Антоніми

1. провінція
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

головне місто

англійська: capital (en) іспанська: capital (es) жін., metrópoli (es) жін. італійська: capitale (it) чол., metropoli, capoluogo (it) чол.

німецька: Hauptstadt (de) жін. російська: столица

яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості, місце зосередження кого-небудь, чого-небудь