україна

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Disambig.svg Див. також Україна.

[ред.]

укра́їна[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. укра́їна укра́їни
Р. укра́їни укра́їн
Д. укра́їні укра́їнам
З. укра́їну укра́їни
Ор. укра́їною укра́їнами
М. укра́їні укра́їнах
Кл. укра́їно* укра́їни*

у-кра́-ї-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: у-; корінь: -краj-; суфікс: -ін; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. територія уздовж меж держави, біля її краю ◆ [Завада:] Чи судили її? Якби судили, то було би чутно, адже Самбір не така далека україна. Іван Франко, «Будка», 1902 р. ◆ Воєвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русі страшніший нині від брані, що на українах своїх і в полі Русь проливає крові більше, ніж на брані. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми, від якої також виникли давньорус. ѹкраина «прикордонна місцевість», рос. украина, білор. украіна «місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки; країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), пол. ukraina «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», чеськ. ukraina, словац. ukrajina, в.-луж. wukrajina, болг. украйна, мак. украина, словен. ukrajína. — Похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 422.

украї́на[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. украї́на украї́ни
Р. украї́ни украї́н
Д. украї́ні украї́нам
З. украї́ну украї́ни
Ор. украї́ною украї́нами
М. украї́ні украї́нах
Кл. украї́но* украї́ни*

у-кра-ї́-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); після слів, що закінчуються на голосний, можливе вживання відмін вкраїна.

Префікс: у-; корінь: -краj-; суфікс: -ін; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. країна, край ◆ Ой по горах, по долинах, // По козацьких українах // Сив голубонько літає, // Собі пароньки шукає. Народна творчість ◆ Блукав наш предкопращур козак Савлук по горах, по долинах, по усяких українах, шукаючи — чого, я не знаю, та, може, і сам козак Савлук не знав. Марко Вовчок, «Дяк», 1859—1961 р. ◆ Він на всі козацькі україни за лицаря знаний, а вона зросла в степу, як трава. Петро Панч, «Гомоніла Україна», 1954 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми, від якої також виникли давньорус. ѹкраина «прикордонна місцевість», рос. украина, білор. украіна «місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки; країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), пол. ukraina «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», чеськ. ukraina, словац. ukrajina, в.-луж. wukrajina, болг. украйна, мак. украина, словен. ukrajína. — Похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 422.