хвіртка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	хві́ртка	хвіртки́
Р.	хві́ртки	хвірто́к
Д.	хві́ртці	хвіртка́м
З.	хві́ртку	хвіртки́
Ор.	хві́рткою	хвіртка́ми
М.	хві́ртці	хвіртка́х
Кл.	хві́ртко*	хвіртки́*

хві́р-тка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -хвірт-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ˈxʋʲirtkɐ] (одн.), [xʋʲirˈtkɪ] (мн.)
•  вимова^{?, файл}
• УФ: [хв’і́ртка]

Семантичні властивості

Значення

1. невеликі вхідні двері в тину або в воротах ◆ Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1880 р. [СУМ-11] ◆ Перед хаткою самотньо біліють свіжі, ще з соком ворота і хвіртка, від них навколо городу має піти огорожа, але поки що замість неї чорніє лише кілька ямок для стовпів. М. П. Стельмах, «Велика рідня», 1949—1951 рр. [СУМ-11] ◆ Ми пройшли через хвіртку в залізних воротах. М. П. Трублаїні, «Глибинний шлях», 1948 р. [СУМ-11] ◆ Хвіртка у паркані розчинилась, і в подвір'я вступила трійця людей. Ю. К. Смолич, «Мир хатам, війна палацам», 1957 р. [СУМ-11] ◆ Зачувши чужинців, загавкали собаки, хтось заскрипів хвірткою, затріщав тином, виламуючи патерицю від озвірілих псів. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. [СУМ-11]
2. рідк. дверцята в хліві, стайні ◆ Рудик безнадійно махнув у просторінь рукою і нервово причинив хвіртку стайні. Г. М. Косинка, «Змовини», 1933 р. [СУМ-11]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• стояти на хвіртці

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: кали́тка (ru) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: хвіртка