шелюга

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	шелюга́	шелюги́
Р.	шелюги́	шелюз
Д.	шелюзі	шелюга́м
З.	шелюгу	шелюги́
Ор.	шелюгою	шелюга́ми
М.	шелюзі	шелюга́х
Кл.	шелюго́	шелюги́

ше-лю-га́

Іменник, неістота, жіночий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -шелюг-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[1]

[2]

Значення

1. бот. верба гостролиста. ◆ Гріло сонце, пахло рікою, розпареним листям шелюги і молоденьких осичок Іван Сенченко, Опов., 1959, 129 ◆ Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги Петро Колесник, На фронті…, 1959, 65
2. збірн. зарості верби гостролистої. ◆ Праворуч під вербами річка леліє, Ліворуч у шелюзі гребля біліє Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 147 ◆ Зашелестіли кущі, з шелюги, мовби вовна з мішка, висипали люди в кучматих шапках, коротких кожушках без рукавів (Літературна Україна, 19.XI 1968, 4 ◆ Зелені густі ліси й луки, соснові бори, золотисті піски, порослі червоною шелюгою, і поруч голубі озера, яблуневі сади. Україна — рідний край (Веселка, 1978)

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• червона шелюга = червоний верболіз; красноталь

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: шелюга

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 438.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	шелю́га	шелю́ги
Р.	шелю́ги	шелю́г
Д.	шелю́ге	шелю́гам
З.	шелю́гу	шелю́ги
О.	шелю́гой шелю́гою	шелю́гами
П.	шелю́ге	шелю́гах

ше-лю́-га

Іменник, неістота (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -шелюг-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бот. шелюга (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??