знати
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | зна́ю | зна́в зна́ла | зна́тиму | — |
| Ти | зна́єш | зна́в зна́ла | зна́тимеш | зна́й |
| Він Вона Воно |
зна́є | зна́в зна́ла зна́ло | зна́тиме | — |
| Ми | зна́єм(о) | зна́ли | зна́тимем(о) | зна́ймо |
| Ви | зна́єте | зна́ли | зна́йте | |
| Вони | зна́ють | зна́ли | зна́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | зна́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | зна́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
зна́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -зн-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
[ред.]- МФА: ['znatɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- мати будь-які дані, відомості про будь-кого, будь-чого, бути обізнаним про що-небудь ◆ Його в обличчя знали вже мільйони. Ліна Костенко
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від зна́ти, знава́ти, знайо́мити, зна́тися, знай, знаве́ць, знаве́цтво, знайко́, знайо́мець, знайо́мство, зна́ник «знахар», знання́, зна́тель Ж, зна́тни́к, зна́тни́ця, зна́тність, знаття́, знать, зна́ха, знаю́ка «знавець», знайо́мий, зна́ний, знато́чний «значний, знаменитий» Ж, визнава́ти, ви́знати «второпати, зрозуміти», визнаве́ць Ж, визнання́, дізна́ти, дізна́тися, дозна́ти, дозна́тися, дозна́вця, дозна́лість Ж, дозна́нє Ж, дозна́ти Ж, зазна́ти, запізна́ти, зне́знавки, зізна́тися, зізнання́, назна́ти, незна́в «невідомо» Ж, незнає́мець Ж, Пі, назна́й «незнання», незна́йко, незнайо́мець, незнайо́мство, незна́мий «незнайомий, невідомий» Ж, Пі, незна́ть «невідомо» Ж, невпізна́нний, недозна́лість Ж, недозна́мий Ж, незнане́ць, непізна́нний, нероззна́ка «незнайко», передзна́ття́, пізна́ти, пізнава́льний, пізна́ваний, пізнава́нний, пізна́ння, познає́мник ВеУг, призна́тися, призна́тний «видатний», розпізна́ти, роззпізнава́льний, упізна́ти; — рос. знать, білор. знаць, д.-рус. знати, пол. znać, чеськ. znáti, словац. nať, в.-луж. znać, н.-луж. znaś, полаб. znot, болг. знам, зная, мак. знае, сербохорв. зна̏ти, словен. znáti, ст.-слов. знати;— psl. znati; — споріднене з лит. žinóti «знати», лат. zinât «тс.», прус. ersinnat «узнати», д.-в.-нім. irknâan (<*knējan) «узнавати», kannan «знати», н.-нім. kennen «знати», können «зуміти, могти», готська kunnan «знати», лат. nōscō «знайомлюся, довідуюся», д.-грец. γνωτός «пізнаний», γι γνώσκω «дізнаюся», алб. njoh «знаю, узнаю», ірл. gnath «відомий», тох. «знати», санскр. jānā́ti «знає», jñātáḥ «відомий, пізнаний»; праіндоєвр. *g’en «знати», очевидно, пов’язане з праіндоєвр. *g’en- «народжувати». — ШанскийЭСРЯ II 6, 101; Трубачев Терм. родства 148; ВЯ 1957/2, 90; Фасмер — Трубачев II 100—101; Преобр. І 253—254; Brückner 655; Machek ESJČ 717; Holub-Kop. 437; Holub — Lyer 520; Стоянов 51; БЕР I 649 —650; Skok III 658—659; Trautmann 371;Walde — Hofm. II 176—177; Pokorny 376—378.— Пор. ген¹, жона́, зять.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |