провокатор

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	провока́тор	провока́тори
Р.	провока́тора	провока́торів
Д.	провока́торові провока́тору	провока́торам
З.	провока́тора	провока́торів
Ор.	провока́тором	провока́торами
М.	провока́торові провока́тору	провока́торах
Кл.	провока́тору	провока́тори

про-во-ка́-тор

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -провок-; суфікс: -атор.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. таємний агент, який проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями.
2. особа, що провокує (у 1 ) що-небудь ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: провока́торка, провока́ція, провока́торство, провокува́ння прикметники: провока́торський, провокаці́йний дієслова: провокува́ти прислівники: провокаці́йно

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:провокація

Переклад

Список перекладів
Іспанськаes: provocador чол. Англійськаen: agent provocateur Білоруськаbe: правакатар чол. Польськаpl: prowokator чол. Російськаru: провокатор чол. Французькаfr: provocateur чол.

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: провокатор