акцепт

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	акцепт	акцепти
Р.	акцепта	акцептів
Д.	акцептові акцепту	акцептам
З.	акцепт	акцепти
Ор.	акцептом	акцептами
М.	на/у акцепту	на/у акцептах
Кл.	акцепту*	акцепти*

ак-це́пт

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцепт-.

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. фін. форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачує­ться банком тільки після згоди боржника. ◆ Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і ак­редитив
   1. напис на векселі, що потверджує згоду того, хто мас сплатити вексель.
2. юр. згода вступити в договір на запропонованих умовах. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —
3. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —

Етимологія

Від ??

Переклад

1

2

3

Російська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	одн.	мн.
Н.	акцепт	акцепты
Р.	акцепта	акцептов
Д.	акцепту	акцептам
З.	акцепт	акцепты
О.	акцептом	акцептами
П.	акцепте	акцептах

ак-це́пт

іменник, неістота, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцепт-.

Вимова

• МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. акцепт (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Споріднені слова

Джерела

• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
• Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3