акцепт

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. акцепт акцепти
Р. акцепта акцептів
Д. акцептові
акцепту
акцептам
З. акцепт акцепти
Ор. акцептом акцептами
М. на/у акцепту на/у акцептах
Кл. акцепту* акцепти*

ак-це́пт

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцепт-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. фін. форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачує­ться банком тільки після згоди боржника. ◆ Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і ак­редитив
    1. напис на векселі, що потверджує згоду того, хто мас сплатити вексель.
  2. юр. згода вступити в договір на запропонованих умовах. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. акцепт акцепты
Р. акцепта акцептов
Д. акцепту акцептам
З. акцепт акцепты
О. акцептом акцептами
П. акцепте акцептах

ак-це́пт

іменник, неістота, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцепт-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. акцепт (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3