бандажист

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бандажи́ст	бандажи́сти
Р.	бандажи́ста	бандажи́стів
Д.	бандажи́стові бандажи́сту	бандажи́стам
З.	бандажи́ста	бандажи́стів
Ор.	бандажи́стом	бандажи́стами
М.	бандажи́стові бандажи́сту	бандажи́стах
Кл.	бандажи́сту	бандажи́сти

бан-да-жи́ст

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бандаж-; суфікс: -ист.

Вимова

• МФА : [bɐndɐˈʒɪst] (одн.), [bɐndɐˈʒɪste] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. майстер, що виготовляє бандажі (в 1 знач.) ◆ Казав бандажист, що апарат буде стоїти 70 марок Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бандаж зі суфіксом -ист, далі від укр. банда́ж, бандажи́ст, бандажува́ти; — рос. білор. болг. банда́ж, пол. bandaż, чеськ. словац. bandáž, в.-луж. н.-луж. bandaža, сербохорв. ба̀нда̄ж, банда́жа, словен. bandáža; — запозичення з французької мови; фр. bandage є похідним від дієслова bander «перев’язувати», ст. bender, яке походить від франкська *bĭnda, спорідненого з н.-нім. binden «в’язати», англ. bind «тс.».— CІС 86; Шанский ЭСРЯ I 2, 31—32; Фасмер І 120; Dauzat 71. — Див. ще ба́нт, би́нда, бинт.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бандажист

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	бандажи́ст	бандажи́сты
Р.	бандажи́ста	бандажи́стов
Д.	бандажи́сту	бандажи́стам
З.	бандажи́ста	бандажи́стов
О.	бандажи́стом	бандажи́стами
П.	бандажи́сте	бандажи́стах

бан-да-жи́ст

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бандаж-; суфікс: -ист.

Вимова

• МФА: []
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бандажист (аналог укр. слову) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бандаж зі суфіксом -ист, далі від укр. банда́ж, бандажи́ст, бандажува́ти; — рос. білор. болг. банда́ж, пол. bandaż, чеськ. словац. bandáž, в.-луж. н.-луж. bandaža, сербохорв. ба̀нда̄ж, банда́жа, словен. bandáža; — запозичення з французької мови; фр. bandage є похідним від дієслова bander «перев’язувати», ст. bender, яке походить від франкська *bĭnda, спорідненого з н.-нім. binden «в’язати», англ. bind «тс.».— CІС 86; Шанский ЭСРЯ I 2, 31—32; Фасмер І 120; Dauzat 71. — Див. ще ба́нт, би́нда, бинт.