бандурка

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. банду́рка банду́рки
Р. банду́рки банду́рок
Д. банду́рці банду́ркам
З. банду́рку банду́рки
Ор. банду́ркою банду́рками
М. банду́рці банду́рках
Кл. банду́рко* банду́рки*

бан-ду́р-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бандур-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. зменшливе до бандура. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Зробив [Котик] собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки («Українські казки»).
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]