бандурка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | банду́рка | банду́рки |
| Р. | банду́рки | банду́рок |
| Д. | банду́рці | банду́ркам |
| З. | банду́рку | банду́рки |
| Ор. | банду́ркою | банду́рками |
| М. | банду́рці | банду́рках |
| Кл. | банду́рко* | банду́рки* |
бан-ду́р-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бандур-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зменшливе до бандура. ◆ Зробив [Котик] собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки («Українські казки»).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |