беркут

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бе́рку́т	бе́рку́ти
Р.	бе́рку́та	бе́рку́тів
Д.	бе́рку́тові бе́рку́ту	бе́рку́там
З.	бе́рку́та	бе́рку́тів
Ор.	бе́рку́том	бе́рку́тами
М.	бе́рку́тові бе́рку́ту	бе́рку́тах
Кл.	бе́рку́ту	бе́рку́ти

бе́р-ку́т

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -беркут-.

Вимова

• МФА : [ˈbɛrkʊt] (одн.), [ˈbɛrkʊte] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Беркут

Значення

1. орн. великий хижий птах з породи орлів, який має темно-буре оперення. ◆ Беркути відразу вдарилися вгору Я. І. Щоголів

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від укр. бе́рку́т орн. «орел, Aquilla regia»; бе́рку́т, білор. бе́ркут, пол. berkut, birkut; — запозичення з тюркських мов (тат. біркут, тюрк. кирг. бүркүт, казах. бүркіт, башк. бѳркѳт та ін.); у польську мову запозичено через східнослов'янське посередництво — Булаховский Семас. этюды 183; Шанский ЭСРЯ І 2, 98; Фасмер І 157; Супрун Тюркол. иссл. 42—43; Дмитриев 529; Brückner 21; Sadn.- Aitz. VWb. 1 273; Радлов IV 1891.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: golden eagle (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: беркут

Кримськотатарська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Вимова

•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	бе́рку́т	{{{2}}}ы́
Р.	{{{2}}}а́	{{{2}}}о́в
Д.	{{{2}}}у́	{{{2}}}а́м
З.	{{{2}}}а́	{{{2}}}о́в
О.	{{{2}}}о́м	{{{2}}}а́ми
П.
М.	{{{2}}}е́	—

бе́р-ку́т

Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 1b.

Корінь: -беркут-.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Беркут

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від укр. бе́рку́т орн. «орел, Aquilla regia»; бе́рку́т, білор. бе́ркут, пол. berkut, birkut; — запозичення з тюркських мов (тат. біркут, тюрк. кирг. бүркүт, казах. бүркіт, башк. бѳркѳт та ін.); у польську мову запозичено через східнослов'янське посередництво — Булаховский Семас. этюды 183; Шанский ЭСРЯ І 2, 98; Фасмер І 157; Супрун Тюркол. иссл. 42—43; Дмитриев 529; Brückner 21; Sadn.- Aitz. VWb. 1 273; Радлов IV 1891.