Українська

бо-я-гу́з

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -боягуз-.

дуже несмілива, боязка, ляклива людина. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ [Л у і з а:] Тхори, боягузи, від дитячого калатала втікаєте Леся Українка

^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: боягузка, боягузливість, боягузтво, боязкість, боязнь, боязливість прикметники: боягузливий, боязкий, боязливий дієслова: боятися прислівники: боягузливо, боязко, боязливо

Від ??

Список перекладів