брякнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

брякнути І[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бря́кну бря́кн, бря́кнув
бря́кнла, бря́кнула
бря́кнатиму  —
Ти бря́кнеш бря́кн, бря́кнув
бря́кнла, бря́кнула
бря́кнатимеш бря́кни
Він
Вона
Воно
бря́кне бря́кн, бря́кнув
бря́кнла, бря́кнула
бря́кнло, бря́кнуло
бря́кнатиме  —
Ми бря́кнем(о) бря́кнли, бря́кнули бря́кнатим(о) бря́кнім(о)
Ви бря́кнете бря́кнли, бря́кнули бря́кніть
Вони бря́кнуть бря́кнли, бря́кнули бря́кнатимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. бря́кнши, бря́кнувши
Безособова форма

Дієслово, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брякну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. неперех. задзвеніти з брязком; брязнути. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Брякнула защіпка, і вибігла Коха-нівна Марта Марко Вовчок
  2. перех., розм. з силою кинути. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ — Я думав гроші! — сказав Пилип і брякнув рака об землю Панас Мирний
  3. перех., розм. сказати щось не до речі, не до ладу; бовкнути. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ — Василь брякнув, що то ти підхопив гроші Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

задзвеніти з брязком; брязнути
з силою кинути
сказати щось не до речі, не до ладу; бовкнути

Джерела[ред.]

брякнути ІІ[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я  —
Ти
Він
Вона
Воно
бря́кнув
бря́кнула
бря́кнуло
бря́кне  —
Ми
Ви
Вони  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма

брякнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брякну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. док. набрякати, вбираючи в себе вологу; бубнявіти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
    1. брезкнути (про тіло, обличчя). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Яків розжарнів-почереонів… тіло його наливалося, брякло-напухало Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів