ватра

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ва́тра ва́три
Р. ва́три ва́тр
Д. ва́трі ва́трам
З. ва́тру ва́три
Ор. ва́трою ва́трами
М. ва́трі ва́трах
Кл. ва́тро* ва́три*

ва́т-ра

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ватр-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Ватра
Ватра
Ватра
[3]
[3]
[3]

Значення[ред.]

  1. діал. вогнище, багаття; піч; черінь у печі. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Іскри, вириваючись з ватри, пирскали у безодню неба, мережаного сузір'ями. Іван Пільгук, «Пісню снує Черемош » ◆ А слова твої небезпечні — // Як набої в палаючій ватрі. Дмитро Павличко, «Очі твої злочинно гречні» ◆ За вівчарською традицією, виганяючи худобу на полонини, пастухи розпалювали полонинську ватру. Вогонь підтримували ціле літо, аж до першої Богородиці — 28 серпня. (з газети)
  2. попіл від соломи чи бур'яну. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ По стерні стеляться кусники чорної ватри. Улас Самчук, «Волинь» ◆ У повітрі літали кусники ватри і чути запах згарених Володькових лахів, що були заховані в буді. Улас Самчук, «Волинь»
  3. етн. житло гуцула. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. вогонь, огнище (розм.), огонь (розм.), вогнисько (розм.), ватрище (діал.), курище (діал.)
  2. ва́терь
  3. ватерь

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.


Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

Література[ред.]

  • Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Джерела[ред.]