ватралка

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ватра́лка ватра́лки
Р. ватра́лки ватра́лок
Д. ватра́лці ватра́лкам
З. ватра́лку ватра́лки
Ор. ватра́лкою ватра́лками
М. ватра́лці ватра́лках
Кл. ватра́лко* ватра́лки*

ват-ра́л-ка

Іменник жіночого роду, відмінювання 3*a.

Корінь: -ватра-; суфікси: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Loudspeaker.png прослухати вимову?, файл

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. дрюк для підгортання жару. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Необхідним знаряддям при топленні печі, варінні страви були кочерга, «ватралька», огрібач і віник. ◆ Ой то моя дівчинонька чорнява, як лялька, Она сє так увиває, як в печи ватралька. Незід, «Volodymyr Mykhaĭlovych Hnatiuk, 1906 Kolomyĭki — Том 2 — Сторінка 166»

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.


Переклад[ред.]

Література[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.