дружба
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | дру́жба | дру́жби |
Р. | дру́жби | дру́жб |
Д. | дру́жбі | дру́жбам |
З. | дру́жбу | дру́жби |
Ор. | дру́жбою | дру́жбами |
М. | дру́жбі | дру́жбах |
Кл. | дру́жбо* | дру́жби* |
дру́ж-ба
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -друж-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ж. Стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір'я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів тощо. ◆ Ми все в Латинові уста Внесем,… докажем, Що з Турном дружба єсть пуста. Іван Котляревський ◆ — Нехай наша дружба з великою Руссю буде тісна й нерозривна довіку!. Яків Качура ◆ Морально-політична єдність радянського суспільства, дружба народів СРСР, радянський патріотизм стали рушійними силами в нашій країні. Радянська Україна
- ч.заст.діал. Товариш молодого, який бере участь у весільному обряді. ◆ То було весілля в жандармів і в одного з них «Эф» [Фідлер] був за дружбу. Михайло Коцюбинський ◆ У суботу рано Марія з дружками, а я з дружбами, з Іваном та ще з одним хлопцем, обійшли і своїх, і вижинівських, запросили на весілля. Ігор Муратов
- Особа, яка тримає вінець над головою молодого чи молодої в час вінчання й перебуває при них під час весільного обряду. ◆ Я бачив її.., а коло неї його, ..гарного мужчину, з чорною.. бородою, що був її дружбою. Ольга Кобилянська
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: дружка, друг, задруга
- прикметники: дружній, дружніший
- дієслова: дружити, дружнішати
- прислівники: дружніше
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від др. дружьба, далі псл. *družьba, що виникло зі сполуки псл. *družiti із наростком псл. *-ьba.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Російська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | дру́жба | дру́жбы |
Р. | дру́жбы | дру́жб |
Д. | дру́жбе | дру́жбам |
З. | дру́жбу | дру́жбы |
О. | дру́жбой дру́жбою |
дру́жбами |
П. | дру́жбе | дру́жбах |
дру́ж-ба
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -друж-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- дружба (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів’я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Джерела[ред.]
- Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1977. Выпуск 4: *čaběniti — *děl'a / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1977. — 235 с.
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
Категорії:
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Українські іменники, відмінювання 1a
- Українські слова з суфіксом -б
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Жіночий рід
- Застарілі вирази
- Діалектні вирази
- Російські лексеми
- Російські іменники
- Неістоти/ru
- Російські іменники, відмінювання 1a
- Російські слова з суфіксом -б
- Російські слова морфемної будови слова R-s-f
- Слова з 6 букв/ru
- Слова з 6 букв/uk
- Належить категоризувати
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/2