забаганка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	забага́нка	забага́нки
Р.	забага́нки	забага́нок
Д.	забага́нці	забага́нкам
З.	забага́нку	забага́нки
Ор.	забага́нкою	забага́нками
М.	забага́нці	забага́нках
Кл.	забага́нко*	забага́нки*

за-ба-га́н-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: за-; корінь: -баг-; суфікси: -а-н-к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [zɐbɐˈɦɑnkɐ] (одн.), [zɐbɐˈɦɑnke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [забага’нка]

Семантичні властивості

Значення

1. примхливе бажання, каприз ◆ Інститут же так близько! Зайти? Навіщо? І за хвилину ця раптова забаганка обернулась у непоборну потребу. В. Підмогильний, «Місто»

Синоніми

1. каприз

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від багти́ «бажати», багчи́, багнути, багати, бажати, бажи́ти Ж, бажати, бага́ Ж, бажни́й Ж), вибага́ти «вигадувати; розуміти; виявляти примхливі бажання» Ж, ви́баг, вибаганка «примха» Ж, ви́багливець Ж, вибагливий, виба́жний, забага́ти, за́баг Ж, заба́ганка, наба́жний, незаба́гливий] Ж, побажа́ння, прибага́ти, приба́гти, прибагну́ти, прибаг Пі), приба́жний «бажаний з примхи», приба́гом «випадково, з примхи»; — рос. бажа́ть, рос. бажи́ть, білор. бажа́ць, пол. zabagać się, чеськ. bažiti, словац. bažiť, bahnuť; — psl. *bagti, bagnǫti, *bažēti <*bagēti, утворення від того самого кореня, що й укр. бага́ття; пряме значення в минулому — «горіти, пектись», далі, очевидно, «терпіти спрагу» (Пор. пражити «смажити» — прагнення «бажання»); пов'язання з лит. gobė́tis «бажати, бути хтивим» і припущення метатези b і g на слов'янському ґрунті (Machek ESJČ 49) непереконливе.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 13—14;ЭССЯ 1, 123—124; Sł. prasł. I 179— 180; Sadn.— Aitz. VWb. I 107; Bern. I 38.— Див. ще бага́ття.— Пор. збагну́ти.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: затея, выдумка, каприз Японськаja: 気紛れ (きまぐれ)

Джерела

• Словник УЛІФ: забаганка
• Великий тлумачний словник сучасної української мови, упор. Бусел В.Т. Київ, Перун, 2005
• Ніковський А. Словник українсько-російський. Київ, — 1927.