калабатина
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | калаба́тина | калаба́тини |
| Р. | калаба́тини | калаба́тин |
| Д. | калаба́тині | калаба́тинам |
| З. | калаба́тину | калаба́тини |
| Ор. | калаба́тиною | калаба́тинами |
| М. | калаба́тині | калаба́тинах |
| Кл. | калаба́тино* | калаба́тини* |
ка-ла-ба́-ти-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -калаб-; суфікс: -атин; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]- МФА : [kɐlɐˈbɑtenɐ] (одн.), [kɐlɐˈbɑtene] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- діал. те ж саме, що калюжа ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- діал. драговина, мочар, трясовина. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від калаба́тина «калюжа; драговина, мочар», калаба́ч «калюжа», каба́ч Ж калаба́ш, калабу́ха, калябу́га ВеБ, каля́бу́ха Ж, ЛЧерк «тс.», колобатина «драговина, мочар»;— рос. колоби́на «яма»;— не зовсім ясні форми; очевидно, складні утворення з основи іменника кал «бруд, грязь, болото» і компонентів, пов'язаних з основою дієслова батува́ти «бити», вигуковою основою бух(ати) та ін.; перший компонент може бути пов’язаний і з основою іменника коло «колесо».— Пор. ковба́ня.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: калабатина
- Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 20