лоно

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ло́но	ло́на
Р.	ло́на	ло́н
Д.	ло́ну, ло́нові	ло́нам
З.	ло́но	ло́на
Ор.	ло́ном	ло́нами
М.	ло́ні	ло́нах
Кл.	ло́но*	ло́на*

ло́-но

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лон-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Лоно

Значення

1. груди. ◆ І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх! s:Михея 7:5
2. перен. ◆ Віртуальна комунікація виникає у лоні масової комунікації в результаті процесу глобалізації масової кому-нікації, виникнення мультимедійних систем, що веде до зміни самої природи комунікативного процесу, багатовекторність якого настільки стає складною, що комунікатор одночасно отримує роль і комуніканта, і комуніката.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ло́но «груди; живіт, утроба (як символ материнства)», ло́не «груди» Ж, лони́ця «лобкова кістка» Ж, ло́ня «груди, лоно» Пі, ло́ньо «тс.»; —рос. ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]», білор. ло́на «лоно», і ло́ні «руки, пригорщ; обійми; оберемок», др. лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)», пол. łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок», ст. «статеві органи», чеськ. lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота», ст. lóno «живіт; статеві органи», словац. lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи», в.-луж. łono «лоно; оберемок», н.-луж. łono «нижня частина живота, груди; оберемок», полаб. lönü «лоно; обійми», болг. сербохорв. ло̀но, ст.-слов. lono, лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу»;— psl. lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок»;— задовільної етимології не має; найвірогіднішим е первісний зв’язок з ležati «лежати», lože «ложе» через вихідну форму *log-sno «лежання», пов’язану з psl. logъ «низина, долина, лог», ložesno, (мн.) ložesna < *logesnā «місце, де знаходиться плід, матка»; спрощення групи приголосних аналогічне зміні псл. luna < *louksnā; менш обґрунтовані спроби виведення з *lok-s-no від праіндоєвр. *lek- «вигинати, гнути» (Фасмер II 517; Schuster-Sewč 775—776; Младенов 279; Мікkola ВВ 22, 246; Walde—Hofm. I 761), з *lok-no від балтосл. *lek- «летіти, скакати» (Vaillant Gr. comp. 1 93, IV 584), з *lopno «пола одягу», пов’язаного з psl. lopuxъ, lopata, з *lotno, спорідненого з дінд. araatníḥ «лікоть» (Mikkola Ursl. Gr. 1 127); непереконливе зіставення з лікоть, рос. ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-), з д.-ісл. leggr «нога, ляжка, плечова кістка» (Reichelt KZ 46, 349).— Фасмер—Трубачев II 517; Преобр. І 468; Откупшиков 244—245; ЭИРЯ V 84; Jakobson Word II 613; Sławski V 188—191; Brückner 312; Machek ESJČ 344; Holub—Lyer 295; Holub—Kop. 212; В HP III 469—470; Skok II 318; Bezlaj ESSJ II 150; Варбот 206; Bern. I 732.— Див. ще лежа́ти.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: лоно

Джерела

• Словник УЛІФ: лоно
• Этимологический словарь Фасмера http://enc-dic.com
• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	ло́но	ло́на
Р.	ло́на	ло́н
Д.	ло́ну	ло́нам
З.	ло́но	ло́на
О.	ло́ном	ло́нами
П.	ло́не	ло́нах

ло́-но

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лон-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. лоно (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ло́но «груди; живіт, утроба (як символ материнства)», ло́не «груди» Ж, лони́ця «лобкова кістка» Ж, ло́ня «груди, лоно» Пі, ло́ньо «тс.»; —рос. ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]», білор. ло́на «лоно», і ло́ні «руки, пригорщ; обійми; оберемок», др. лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)», пол. łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок», ст. «статеві органи», чеськ. lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота», ст. lóno «живіт; статеві органи», словац. lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи», в.-луж. łono «лоно; оберемок», н.-луж. łono «нижня частина живота, груди; оберемок», полаб. lönü «лоно; обійми», болг. сербохорв. ло̀но, ст.-слов. lono, лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу»;— psl. lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок»;— задовільної етимології не має; найвірогіднішим е первісний зв’язок з ležati «лежати», lože «ложе» через вихідну форму *log-sno «лежання», пов’язану з psl. logъ «низина, долина, лог», ložesno, (мн.) ložesna < *logesnā «місце, де знаходиться плід, матка»; спрощення групи приголосних аналогічне зміні псл. luna < *louksnā; менш обґрунтовані спроби виведення з *lok-s-no від праіндоєвр. *lek- «вигинати, гнути» (Фасмер II 517; Schuster-Sewč 775—776; Младенов 279; Мікkola ВВ 22, 246; Walde—Hofm. I 761), з *lok-no від балтосл. *lek- «летіти, скакати» (Vaillant Gr. comp. 1 93, IV 584), з *lopno «пола одягу», пов’язаного з psl. lopuxъ, lopata, з *lotno, спорідненого з дінд. araatníḥ «лікоть» (Mikkola Ursl. Gr. 1 127); непереконливе зіставення з лікоть, рос. ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-), з д.-ісл. leggr «нога, ляжка, плечова кістка» (Reichelt KZ 46, 349).— Фасмер—Трубачев II 517; Преобр. І 468; Откупшиков 244—245; ЭИРЯ V 84; Jakobson Word II 613; Sławski V 188—191; Brückner 312; Machek ESJČ 344; Holub—Lyer 295; Holub—Kop. 212; В HP III 469—470; Skok II 318; Bezlaj ESSJ II 150; Варбот 206; Bern. I 732.— Див. ще лежа́ти.