меч

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ме́ч мечі́
Р. меча́ мечі́в
Д. мече́ві
мечу́
меча́м
З. ме́ч мечі́
Ор. мече́м меча́ми
М. мечі́
мечу́
меча́х
Кл. мечу́* мечі́*

ме́ч

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -меч-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. ◆ З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили. Тарас Шевченко, II, 1953, 42).
  2. заст. у старовинному весільному обряді — прикрашена квітами, стрічками і т. ін. шабля, яку тримала в руках світилка. ◆ Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, чорнобривців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 94).

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. зброя, холодна зброя

Гіпоніми[ред.]

  1. гладій, спата, клеймор, кончар, (кінчак)

Холоніми[ред.]

  1. військове спорядження, озброєння

Мероніми[ред.]

  1. держак (гарда та руків'я), клинок (лезо), ножни, клинок, плечики меча

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від др. мечь (мьчь), що походить із псл. mečь (mьčь). Неясного походження. Зіставляється з готська *mēkeis («меч»), д.-ісл. mækir, давньонорв. māki.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Білоруська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. ме́ч мечы́
Р. меча́ мечо́ў
Д. мечу́ меча́м
З. ме́ч мечы́
О. мечо́м меча́мі
М. мече́ меча́х

меч

Іменник, неістота, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -меч-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. меч (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]


Болгарська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Ед. меч
Ед. об. меча
Ед. суб. мечът
Мн. мечове
Мн. сов. мечовете
Числ. меча
Зв.

меч

Іменник, чоловічий рід, відмінювання 1.

Помилка Lua у Модуль:морфо у рядку 173: attempt to concatenate field '?' (a nil value).

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. меч (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. сабя, шашка

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. оръжие, хладно оръжие

Гіпоніми[ред.]

  1. ятаган

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

  • «Словник української мови» в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том ХІ, 1980
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9