меч

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ме́ч	мечі́
Р.	меча́	мечі́в
Д.	мече́ві мечу́	меча́м
З.	ме́ч	мечі́
Ор.	мече́м	меча́ми
М.	мечі́ мечу́	меча́х
Кл.	мечу́*	мечі́*

ме́ч

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -меч-.

Вимова

• Зразкова: МФА: [ˈmɛʧ]
• Хибна: МФА: [ˈmɛʨ]  вимова^{?, файл}
• УФ: [ме́ч]

Семантичні властивості

Значення

1. старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. ◆ З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили. Тарас Шевченко, II, 1953, 42).
2. заст. у старовинному весільному обряді — прикрашена квітами, стрічками і т. ін. шабля, яку тримала в руках світилка. ◆ Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, чорнобривців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 94).

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. зброя, холодна зброя
2. —

Гіпоніми

1. гладій, спата, клеймор, кончар, (кінчак)
2. —

Холоніми

1. військове спорядження, озброєння

Мероніми

1. держак (гарда та руків'я), клинок (лезо), ножни, клинок, плечики меча
2. —

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• гострити меч
• іти з мечем
• піднімати меч
• схрещувати мечі
• брати меч у руки
• перекувати мечі на рала

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: мечик ін. іменники: мечник, мечоніс, мечоносець, мечохвіст, меч-риба прикметники: мечоподібний

Етимологія

Від др. мечь (мьчь), що походить із псл. mečь (mьčь). Неясного походження. Зіставляється з готська *mēkeis («меч»), д.-ісл. mækir, давньонорв. māki.

Переклад

Список перекладів

Іспанськаes: espada (es) Англійськаen: sword (en) Болгарськаbg: меч (bg) чол. Білоруськаbe: меч (be) чол. Верхньолужицькаhsb: mječ (hsb) Грецькаel: ξίφος (el) Есперантошeo: glavo (eo) Кримськотатарськаcrh: qılıç (crh) Латинськаla: gladius (la) Македонськаmk: меч (mk) Нижньолужицькаdsb: mjac (dsb) Німецькаde: Schwert (de) Польськаpl: miecz (pl) чол. Російськаru: меч (ru) чол. Словацькаsk: meč (sk) Словенськаsl: meč (sl) Французькаfr: épée (fr) Фінськаfi: pistomiekka (fi) Хорватськаhr: mač (hr) Чеськаcs: meč (cs) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: меч

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	ме́ч	мечы́
Р.	меча́	мечо́ў
Д.	мечу́	меча́м
З.	ме́ч	мечы́
О.	мечо́м	меча́мі
М.	мече́
Пр.	{{{prp-sg}}}	-

меч

іменник, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -меч-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. меч (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Болгарська

Морфосинтаксичні ознаки

Ед.	меч
Ед. об.	меча
Ед. суб.	мечът
Мн.	мечове
Мн. сов.	мечовете
Числ.	меча
Зв.	—

меч

Іменник, чоловічий рід, відмінювання 1.

Вимова

• МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. меч (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. сабя, шашка

Гіпероніми

1. оръжие, хладно оръжие

Гіпоніми

1. ятаган

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: мечоносец

Джерела

• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том ХІ, 1980
• Караванський Святослав, Практичний словник синонімів української мови, Київ, 1993

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9