обладунок

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. обладу́нок обладу́нки
Р. обладу́нку обладу́нків
Д. обладу́нкові
обладу́нку
обладу́нкам
З. обладу́нок обладу́нки
Ор. обладу́нком обладу́нками
М. обладункі обладу́нках
Кл. обладу́нку* обладу́нки*

об-ла-ду́-нок

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: об-; корінь: -ладунок-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. бойове спорядження воїна в давнину. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. розм. будь-яке спорядження взагалі. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від лад «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; (розпорядження)», ладня́ «майстерня, цех» Ж, ла́де́н СУМ, Г, ла́дни́й «гарний, вправний; схильний, охочий що-небудь зробити» СУМ, Ж» ладко́м «так, як треба», ладо́м «до ладу, толком», ла́дити, ла́дитися «удаватися», ладна́ти, ладува́ти «лагодити, робити щось придатним до вжитку», безла́ддя, владнува́ти «уладнати» Ж, дола́дний, зла́да «злагода», зла́ддє «згода, мир» Пі, зла́дити «підготувати» О. злади́тися «взятися до чогось» О, нала́д «відповідно, згідно, подібно» Ж, нала́дка, нала́дчик, нала́дити, не́лад, нела́дний, невла́д, недола́дний, недоладу́ «не так, як слід; не до речі», непола́дка, обла́да «обладнання», обла́днання, обладу́нок «спорядження», обла́джувати, обладна́ти, обла́дува́ти «обладнати, спорядити», пере́ла́д (у виразі: нема ні ладу, ж ладі) «ні ладу, ні складу») СУМ, Г, перенала́дка, по́лад «лад, порядок», при́лад «витвір, продукт» Нед, прила́дка, прила́дник «той, хто остаточно обробляє» Нед, прила́ддя, при́ладний «який уміє підлеститися, вкрадливий», ро́злад, розла́ддя, ула́д «до речі, влучно»;— рос. білор. лад, пол. в.-луж. ład, чеськ. словац. lad (заст.);— псл. (пн.) psl. ladъ «порядок; згода; заручини», psl. lada «тс.»; можливо, віддієслівне утворення від psl. laditi «домовлятися, ладити» (Sławski IV 416—417; Machek ESJČ 317; Vaillant Gr. comp. I 302); пов'язується з psl. lagoda «порядок»;— вважається також (ЭССЯ 14, 10—12) утвореним з приставки займенникового походження lа- (<*(о)lō-, Пор. укр. ло́ни «минулого року») і кореня праіндоєвр. d- (*dhē- «ставити»).— Фасмер ІІ 447; Преобр. І 428—429; Brückner 305; Ноlub— Lyer 278; Holub—Кор. 198; Schuster-Šewc 758; Zubatý St. a čl. I 2, 102; БЕР III 272—273; Младенов 268; Němec Slawіa 48/2—3, 120—123; Bern. I 683; Mikl. EW 159Пор. ла́года, Ла́да¹.



Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]