побіда

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. побі́да побі́ди
Р. побі́ди побі́д
Д. побі́ді побі́дам
З. побі́ду побі́ди
Ор. побі́дою побі́дами
М. побі́ді побі́дах
Кл. побі́до* побі́ди*

по-бі́-да

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -побід-; закінчення:

Вимова[ред.]

  • МФА : [poˈbʲidɐ] (одн.), [poˈbʲide] (мн.)
  • вітчизняна транскрипція: [поуб’і́да]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. поет., заст. перемога ◆ Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем. Іван Нечуй-Левицький, «Причепа», 1868 р. ◆ Зацвітуть Україна і Русь // Після днів світової побіди, // І тоді я додому вернусь. Володимир Сосюра, «Мати», 1927 р.

Синоніми[ред.]

  1. перемога

Антоніми[ред.]

  1. поразка

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *poběda, від котрої також виникли д.-рус. побѣда, також у знач. «поразка», рос. победа, укр. побіда, білор. пабеда, ст.-слов. побѣда (νίκη), болг. победа, мак. победа, сербохорв. по̏беда.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]