побіда
Українська
[ред.]Морфологічні та синтаксичні властивості
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | побі́да | побі́ди |
| Р. | побі́ди | побі́д |
| Д. | побі́ді | побі́дам |
| З. | побі́ду | побі́ди |
| Ор. | побі́дою | побі́дами |
| М. | побі́ді | побі́дах |
| Кл. | побі́до* | побі́ди* |
по-бі́-да
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -побід-; закінчення: -а
Вимова
[ред.]- МФА : [poˈbʲidɐ] (одн.), [poˈbʲide] (мн.)
- вітчизняна транскрипція: [поуб’і́да]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- поет., заст. перемога ◆ Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем. Іван Нечуй-Левицький, «Причепа», 1868 р. ◆ Зацвітуть Україна і Русь // Після днів світової побіди, // І тоді я додому вернусь. Володимир Сосюра, «Мати», 1927 р.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми *poběda, від котрої також виникли д.-рус. побѣда, також у знач. «поразка», рос. победа, укр. побіда, білор. пабеда, ст.-слов. побѣда (νίκη), болг. победа, мак. победа, сербохорв. по̏беда.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |