побіда
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | побі́да | побі́ди |
Р. | побі́ди | побі́д |
Д. | побі́ді | побі́дам |
З. | побі́ду | побі́ди |
Ор. | побі́дою | побі́дами |
М. | побі́ді | побі́дах |
Кл. | побі́до* | побі́ди* |
по-бі́-да
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -побід-; закінчення: -а
Вимова[ред.]
- МФА : [poˈbʲidɐ] (одн.), [poˈbʲide] (мн.)
- вітчизняна транскрипція: [поуб’і́да]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- поет., заст. перемога ◆ Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем. Іван Нечуй-Левицький, «Причепа», 1868 р. ◆ Зацвітуть Україна і Русь // Після днів світової побіди, // І тоді я додому вернусь. Володимир Сосюра, «Мати», 1927 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від праслов'янської форми *poběda, від котрої також виникли д.-рус. побѣда, також у знач. «поразка», рос. победа, укр. побіда, білор. пабеда, ст.-слов. побѣда (νίκη), болг. победа, мак. победа, сербохорв. по̏беда.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |