позбавляти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	позба́влю	позба́вляв	позба́влятиму	—
Ти	позба́виш	позба́вив позба́вила	позба́влятимеш	позба́в
Він Вона Воно	позба́вить	позба́вив позба́вила позба́вило	позба́влятиме	—
Ми	позба́вим(о)	позба́вили	позба́влятимем(о)	позба́вмо
Ви	позба́вите	позба́вили		позба́вте
Вони	позба́влять	позба́вили	позба́влятимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	позбавля́ючи
Дієприсл. мин. ч.	позбавля́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	позба́влений
Безособова форма	позба́влено

позбавляти (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово доконаного виду — позбавити.

Префікси: по-з-; корінь: -бав-; суфікси: -л-я; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [pɔzbɐu̯ˈlʲɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. ◆ Буржуазія італійських республік позбавляла колись політичних прав осіб, що належали до дворянства Ленін ◆ Я не маю чим годувати свого батька і тому привів його до вас… Годуйте тепер його самі, коли позбавили мене хліба… Коцюб.
2. не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити. ◆ Позбавляти права голосу. ◆ [Голос покликача:] Відпущеник Нартал сказав, що він не хоче знати Риму, що він би хтів скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова Л. Укр.
3. звільняти кого-небудь від чогось небажаного; допомагати кому-небудь уникнути чогось. ◆ Хоч се не дуже вигідно для Вас, та, почасти, й для мене, але нехай вже так буде,— тим позбавите мене більшої мороки Л. Укр.
4. тільки док., кому чого, розм. зменшити, урізати. ◆ немає прикладів застосування.
5. тільки док., розм. ушкодити, зіпсувати що-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
6. розм. доводити до загину, знищувати всіх чи багатьох. ◆ Темний, дикий, безглуздий народ! Через якусь дурну вигадку, він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя Коцюб.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• позбавляти влади — лишать, лишить власти, книжн. низлагать, низложить
• позбавляти громадянських прав — юр. лишать, лишить гражданских прав
• позбавляти життя (кого) — лишать, лишить жизни (кого); отнимать, отнять жизнь (у кого)
• позбавляти значення — лишать, лишить смысла, обессмысливать, обессмыслить
• позбавляти розуму лишать, лишить ума; (только соверш. — ещё) обезумить
• позбавляти слова юр. и пр. лишать, лишить слова

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: позбавляння дієслова: позбавити, дієприкметники: позбавлений прислівники: позбавлено

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:вибавляти

Переклад

забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось
Англійськаen: deprive, divest, oust, denude, despoil, reave, abridge, bare, release, purge. Російськаru: лишать (ru), избавлять (ru)

не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити

звільняти кого-небудь від чогось небажаного; допомагати кому-небудь уникнути чогось
Англійськаen: rid (en) Російськаru: (неприятного) избавлять (ru), избавить (ru), уст. уволить (ru) (только соверш.)

зменшити, урізати
Англійськаen: cut (en), cut-off (en)

ушкодити, зіпсувати що-небудь

доводити до загину, знищувати всіх чи багатьох

Джерела

• Словник УЛІФ: позбавляти
• Позбавляти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.