син

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. си́н сини́
Р. си́на сині́в
Д. си́нові
си́ну
сина́м
З. си́н сині́в
Ор. си́ном сина́ми
М. си́нові
си́ні
сина́х
Кл. си́ну сини́

си́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -син-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. ласкаве звертання батьків до сина [1]. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

(др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.


Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Болгарська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

син

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. син (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від (др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.

Македонська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

син

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. син (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від (др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.


Сербська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

син

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. син (аналог. укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від (др. сынъ) походить від прасл. *synъ, яке, в свою чергу, є похідним від п.-і.є. *suHnús. Первісне значення праіндоєвропейського слова відновлюють як «народжений» (пор. д.-інд. sū́tē (sāuti), sūуаtē (sūyati), savati — «народжує», «приводить на світ», sū́tiṣ — «народження», sū́tuṣ — «вагітність», авест. hunāmi — «народжую», ірл. suth — «народження», «плід»). Зі слов'янським «син» («сын», «syn») споріднені лит. sūnùs, дав.-прусськ. souns, готськ. sunus, д.-в.-нім. sunu, нім. Sohn, англ. son, дав.-гр. υἱύς, тохар. А sе, тохар. В sоуä, дав.-інд. sūnúṣ.